Справа № 2034/2-1627/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 квітня 2011 року с. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області
у складі головуючого судді - Ваб'ї А. І.
при секретарі –Малкіні М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” в особі Харківського ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, третя особа –ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” в особі Харківського ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона 2 червня 2010р. наказом №ZAKL-2010/1-3292(2) була звільнена на підставі п.2ст.41 КзпП України незаконно, оскільки, вважає, що у проведенні нею перерахунків безготівкових коштів на внесок “Приват-Вклад” для ТОВ «Пальмєра»та ФОП ОСОБА_3 без отримання комісії у розмірі 1% , встановленого наказом № PR-2009-185 “О новом подходе в работе с предприимчивыми клиентами” відсутні винні дії з її боку та незгодна з спричиненням шкоди банку у розмірі 8096,00 грн. ОСОБА_1, як керівник відділення № 52 ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” безпосередньо не обслуговувала грошові цінності, а договір про повну матеріальну відповідальність підписано нею не власноруч, а у електронному вигляді, і тому до неї не може бути застосовано звільнення з підстав втрати довіри з боку адміністрації банку. Її звільнення проведено у період тимчасової непрацездатності, з нею не проведено повний розрахунок по заробітній платі. Позивач просить поновити її на роботі на посаді керівника відділення № 52 Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, стягнути з ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” в особі Харківського ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” на свою користь 247860,00 гривень, що включає заборгованість із заробітної плати за 51 день невикористаної відпустки –5100,00 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу - 3000,00 гривень, компенсацію моральної шкоди 239 760,00 гривень.
В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги, в частині стягнення 272393,94 гривні, що включає заборгованість із заробітної плати за 51 день невикористаної відпустки –6765,57 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу –25868,37 гривень, компенсацію моральної шкоди 239 760,00 грн.
В подальшому представник позивача збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за 53 дня невикористаної відпустки –5413,34 грн., заборгованості за 16 днів перебування на лікарняному –1634,21 грн., та середній заробіток за час вимушеного прогулу до 30641,60 грн.
В судове засідання з'явилися позивач ОСОБА_1, представник позивача та представник відповідача.
Третя особа - ОСОБА_2 до суду не з'явився, але надав суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, а також надав письмові пояснення, в яких проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що звільнення у зв'язку з утратою довір'я не є заходом дисциплінарного стягнення і може бути проведено незалежно від притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинений проступок, утрата довір'я може бути не тільки результатом скоєння певних дій, а і такого проступку, який дає підстави адміністрації підприємства зробити висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей може призвести до утрати цих цінностей, і для звільнення такого працівника не обов'язково навіть наявність заподіяної шкоди підприємству, а достатнім є, щоб цими діями створювалася загроза завдання такої шкоди, а неправомірні дії працівника не обов'язково повинны мати систематичний характер так як для звільнення за цією статтею достатньо і одноразового порушення.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на вищевикладене.
Представник відповідача позов не визнав, пояснив суду, що звільнення позивача є законним та обгрунтованим, що підставою звільнення ОСОБА_1 з мотивів втрати довіри до неї з боку власника стало спричинення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»збитків винними діями шляхом порушення внутрішнього наказу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №PR-2009-185 “О новом подходе в работе с предприимчивыми клиентами” у частині недоотримання 1% комісії від перерахованих безготівкових коштів на внесок “Приват-Вклад” для ФОП, в результаті чого банк недоотримав комісію згідно Тарифам Банку за безготівкове поповнення Приват-Вкладу для ПП в розмірі 1%, що загалом складає 8096,00 грн. Крім того, на підставі договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 безпосередньо обслуговувала грошові цінності. Щодо звільнення ОСОБА_1 коли вона перебувала на лікарняному представник відповідача пояснив, що позивач листки непрацездатності до ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” не надала, і адміністрація ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” не мала об'єктивної можливості знати про данну обставину, а ця обставина стала відома у судовому засіданні. Крім того, представник відповідача заперечує проти компенсації моральної шкоди, вважає цю вимогу безпідставною та недоведеною.
Суд, вислухавши позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши обставини справи, що підтверджуються наданими до суду сторонами доказами, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що з “01” жовтня 2004 р. ОСОБА_1 працювала у ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” на підставі трудового договору №47 та займала посаду економіста індивідуального бізнесу відділення №12 Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
З “01” квітня 2009р. відповідно наказу №Э.НА-ПП-2009-416 від 31.03.2009р. позивач займала посаду керівника відділення №52 Харківського ГРУ ПриватБанку.
Дані факти встановлені судом та не заперечуються сторонами.
“15” січня 2010 р. на вказаній посаді позивачем був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність.
“02” червня 2010р. позивач була звільнена наказом №ZAKL-2010/1-3292(2) на підставі п.2ст.41 КзпП України.
З тексту наказу про звільнення №ZAKL-2010/1-3292(2) від “02” червня 2010 року вбачається, що підставою звільнення ОСОБА_1 з мотивів втрати довіри до неї з боку власника стало спричинення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»збитків винними діями шляхом порушення внутрішнього наказу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»№PR-2009-185 “О новом подходе в работе с предприимчивыми клиентами” у частині недоотримання 1% комісії від перерахованих безготівкових коштів на внесок “Приват-Вклад” для ФОП, в результаті чого банк недоотримав комісію згідно Тарифам Банку за безготівкове поповнення Приват-Вкладу для ПП в розмірі 1%, що складає загалом 8096,00 грн.
Представником позивача до суду були надані копії звітів про дебетові та кредитові операції по рахунках ТОВ «Пальмєра»та ФОП ОСОБА_3 за період відповідно з червня 2009 року по березень 2010 року та з серпня 2009 року по червень 2010 року. З матеріалів даних звітів вбачається, що комісія за поповнення рахунків «Приват-Вклади для ПП»ТОВ «Пальмєра» та ФОП ОСОБА_3 утримувалася в розмірі 2,00 гривень, а не 1% від суми переказу, як передбачено наказом №PR-2009-185 “О новом подходе в работе с предприимчивыми клиентами”.
Представником відповідача до суду були надані матеріали службового розслідування, проведеного співробітниками служби безпеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»у квітні-травні 2010 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 в результаті порушення Наказу № PR-2009-185 від 15.05.2009р. «О новом подходе в работе с предприимчивыми клиентами»в частині використання ПК Пиват 48 опції «безготівкові платежі», «тип операції», «переказ між картками (рахунками) P2P», скоювала безготівкові перекази з рахунків клієнтів 2600 та 2605 ТОВ «Пальмєра», СПДФО ОСОБА_1. на рахунки «Приват-Вклади для ПП»в результаті чого банк недоотримав комісію згідно Тарифам Банку за безготівкове поповнення Приват-Вкладу для ПП в розмірі 1%, що складає 8096,00 грн. що підтверджується матеріалами внутрішньої аудиторської перевірки, які викладені у вигляді службової записки № Э.50.0.0.0/4-643 від 12.05.2010 року.
З матеріалів проведеної аудиторської перевірки, а також наданих до суду роздруківок з ПК Приват 48 вбачається, що при здійсненні деяких операцій комісія утримувалася без порушень. Роздруківка від 24.03.2010р. - при перерахунку 20000,00 грн. комісія склала 200,00 грн., тобто 1% від суми переказу, що дає суду всі підстави вважати –ОСОБА_1 знала, що відповідно до наказу №PR-2009-185 “О новом подходе в работе с предприимчивыми клиентами” від 15.05.2009 року, комісія при безготівковому перерахунку коштів в ПК Приват 48 з поточного рахунку ПП на рахунок Приват-вкладу для ПП повинна складати 1% від суми перерахунку, а пояснення представника позивача і особисто ОСОБА_1 про те, що вона не була ознайомлена зі змістом вищевказаного наказу нічим не підтверджуються. Більш того, у письмових пояснення ОСОБА_1 від 17.05.2010 року, наданих адміністрації банку і підписаних нею власноруч, ОСОБА_1 визнає, що вказані дії вона вчиняла внаслідок симпатії до керівництва ТОВ «Пальмєра», СПДФО ОСОБА_1, та не бажала втратити таких клієнтів, тому на їх прохання здійснила потрібні клієнтам операції з мінімальними втратами для них.
Судом встановлено, що займаючи посаду керівника відділення № 52 ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” ОСОБА_1 підписала договір про повну матеріальну відповідальність в електронному вигляді. Пунктом 5.2.1 цього договору від 15 січня 2010 року унормовано, що підписання його працівником за допомогою електронної системи документообігу прирівнюється до письмової форми, так як діловодство в ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” функціонує за допомогою системи електронного документообігу “ПриватДок”, а електронні документи підписуються за допомогою електронного підпису без посиленного сертифіката ключа. Факт підписання вищевказаного договору підтверджується роздруківкою з програмного комплексу “ПриватДок”, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вищевказаний договір було підписано без порушень діючого законодавства.
Відповідно ст.5 ЗУ “Про електронні документи та електронний документообіг” електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Обов'язковим реквізитом електронного документу є електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» цифровий електронний підпис є видом електронного підпису і згідно закону для його дійсності не є необхідним посиленний сертифікат ключа.
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронний цифровий підпис»- юридичні особи приватної форми власності можуть використовувати електронний підпис без сертифіката ключа. Електронний підпис не може бути визнаним недійсним лише через те, що він має електронну форму чи форму, яка не базується на посиленному сертифікаті ключа.
Пунктами 1.2, 1.4 договору про повну матеріальну відповідальність від 15.01.2010 р. визначається поняття праці, яка безпосередньо пов'язана з обслуговуванням матеріальних цінностей, а також механізм її здійснення, а саме як шляхом безпосереднього доступу до матеріальних цінностей, так і за допомогою автоматизованих програмних комплексів, які забезпечують проведення розрахунків та інших операцій з розподілу матеріальних цінностей, а саме майна або валютних цінностей работодавця та/або інших осіб, в даному випадку клієнтів банку.
Пунктом 2.1 цього договору від 15.01.2010р. на ОСОБА_1, як керівника відділення № 52, була покладена повна матеріальна відповідальність за порушення локальних актів роботодавця при виконанні своїх трудових обов'язків, що призводить до фінансових втрат банку.
Розділом ІІІ Положення про Відділення № 52 філії “ХГРУ” ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” встановлені обов'язки керівника відділення, до яких відносяться керування діяльністю відділення, забезпечення своєчасності та якості здійснення операцій відділенням, достовірність та своєчасність складання звітності. Керівник відділення несе відповідальність за збереження всіх цінностей, переданих в користування відділенню, а також за порушення діючого законодавства при здійсненні відділеням операцій.
Відповідно до Кваліфікаційних вимог до працівників відділень ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, що затверджені Генеральним заступником Голови Правління ПриватБанку 10 лютого 2005 року керівник відділення має право на виконання касових та розрахункових операцій, діє в межах повноважень відповідно до Положення про відділення та виданої на його ім'я довіреності.
Зі змісту договору про повну матеріальну відповідальність від 15 січня 2010 року підписаного ОСОБА_1, Положення про відділення № 52 ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, Кваліфікаційних вимог до працівників відділень ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 була матеріально-відповідальною особою, безпосередньо обслуговувала матеріальні та грошові цінності.
Відповідно до п.2 ст.41 КзпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до п. 2. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року (зі змінами), звільнення з підстав втрати довіри (п. 2 ст. 41 КзпП України) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Також, розірвання трудового договору за п. 2 ст. 41 КзпП України не є заходом дисциплінарного стягнення і тому норми статей 148, 149 КзпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на такі випадки не поширюються.
У судовому засіданні було встановлено, що адміністрація ХГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” не мала об'єктивної можливості знати про листки непрацездатності в період з 27 травня по 05 червня 2010 року та з 07 червня по 17 червня 2010 року, згідно з якими ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, так як остання не надавала їх до банку, що не було спростовано позивачем.
До наказу про звільнення ОСОБА_1 №ZAKL-2010/1-3292(2) від 02 червня 2010 року наказом № Э.НА.0.0.0.0-17/55 від 15.03.2011 року внесено зміни, згідно яких позивач була звільнена з 18 червня 2010 року, з тих же підстав, з нарахуванням заробітньої плати за фактично відпрацьований час.
Згідно п. 3 ст.127 КЗпП України, відрахування з зарплати працівників для покриття їх заборгованості підприємству проводиться за наказом власника або уповноваженого ним органу при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника цьому підприємству.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” в розмірі 8096,00 гривень, 4463,68 гривень було утримоно з суми остаточного розрахунку з ОСОБА_1, а розмір компенсації за 51 день невикористаної відпустки відповідає до положень Постанови КабМіну України від 08.02.1995р. №100.
Вимогу про компенсацію моральної шкоди суд залишає без задоволення так як вважає її безпідставною та недоведеною.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11,60, 209, 212,213,214,215,218 ЦПК України, п.2 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в особі Харківського ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, третя особа –ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особ, яку брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. І. Ваб'я