Справа № 2-2308/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року                                                                                                           м. Одеса                                                                                                                                                                                                               

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - одноособово судді Зудіхіна О.В.

при секретарі –Філіппової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до Приватного підприємства «Міські квіти» про визнання права користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Міські квіти»та просить визнати за нею та її малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що на підставі договору оренди, укладеного з попереднім власником будинку їм було надано у користування зазначену кімнату, де вони й проживають по цей час разом з сином, сплачуючи комунальні послуги, однак не були зареєстровані за місцем проживання. В подальшому змінився власник будинку, договір з новим власником не укладався. У зв’язку з тим, що позивач з дитиною не зареєстровані за даною адресою, вони не в змозі оформити особовий рахунок на займану житлову площу на своє ім’я, виникають інші проблеми, пов’язані з відсутністю реєстрації, тому вимушені звернутися до суду.

          Сторони подали до суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності, при цьому позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача приватного підприємства «Міські квіти»в особі директора позов визнав.

          Згідно ст. 174 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні та наданих доказів, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору найму жилого приміщення від 01.01.2001 року, укладеного з попереднім власником будинку корпорації “Украгропромбуд”, позивачеві з сином було надано у користування кімнату АДРЕСА_1.

          В зазначеному житлі позивач безперешкодно проживає по цей час з малолітнім сином –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оплачуючи за житло та комунальні послуги, однак не були зареєстровані за місцем проживання.

Згідно рішення Одеської міської ради №3437-V від 09.10.2008 року гуртожиток та інженерні мережі за адресою: АДРЕСА_1 були передані з державної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 06.03.2009 року передано на баланс управління приватного підприємства «Міські квіти».

Договір між позивачкою та новим власником не укладався, однак по цей час у неї приймаються кошти за проживання й комунальні послуги.

          Зазначені обставини сторонами не оспорювалися та згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Згідно ст. 814 ЦК України, у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Відповідно до ст. 61 ч. 1 ЖК України користування жилим приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.   

Частина 1 ст. 63 ЖК України визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.   

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Згідно ч. 2 ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.  Згідно з ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім’ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.   

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За положеннями ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, при зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної  одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року по справі
№ 1-31/2001, положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року № 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому відсутність прописки не може бути підставою для відмови у визнанні права на користування.

          У роз’ясненні Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.15 Постанови від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя»зазначено, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач у справі з 2001 року постійно проживає в зазначеній кімнаті з малолітнім сином, підтримують її в належному технічному стані та несуть усі витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг, що визнано представником відповідача, тому мають право користування вказаними житловими приміщеннями.

На підставі викладено та керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 158, 174, 197, 209, 212–215, 218, 222 ЦПК України, суд, -        

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до Приватного підприємства «Міські квіти» про визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Копію рішення суду направити на адресу сторін у справі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: