ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 вересня 2006 р.

№ 20/166

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизайн-Сервіс”,   м. Київ

на постанову

від 17.05.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 20/166 м. Києва

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Сніжинка”, м. Київ

до	Товариства з обмеженою відповідальністю             “ Дизайн-Сервіс”,  м. Київ

про	примусове виконання обов’язку в натурі (звільнення та повернення нерухомого майна)

за  участю  представників  сторін :

від позивача –

Богомаз Г.М.

від відповідача -

не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Товариством  з обмеженою відповідальністю “Сніжинка” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Дизайн-Сервіс” про звільнення та повернення нерухомого майна, а саме  нежитлових приміщень, площею 63 м2, що розташовані  у будинку 31-а по вул. Героїв Дніпра, у м. Києві.

На обґрунтування  позову  зазначено про те, що нежитлові  приміщення площею 63 м2 належать позивачу  на праві власності.

Відповідач займає  ці приміщення безпідставно  і відмовляється  від їх звільнення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.06, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.06 позов задоволено.

Судові рішення вмотивовані положеннями статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно якої на орендаря покладено обов'язок повернути  об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, та статтею 387 Цивільного кодексу України відповідно до якої власник має право  витребувати своє майно  від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На момент укладання позивачем договору купівлі-продажу спірного приміщення ТОВ “Дизайн-Сервіс” було орендарем  цього приміщення, відповідно до договору оренди  від 01.07.02.

Строк дії договору  оренди встановлено до 30.02.03., а умовами договору передбачено, що укладання  повторного договору оренди на вказане  приміщення можливе лише  у разі надання нових  розпорядчих документів. Строк дії договору закінчився, однак відповідач, незважаючи на повідомлення його позивачем, як новим власником приміщення про відмову в укладенні  договору, не звільнив приміщення  і не повернув   його позивачеві.

Ухвалені у справі рішення оскаржує ТОВ “Дизайн-Сервіс”.

У касаційній скарзі  до Вищого господарського суду України скаржник просить  скасувати рішення господарського суду м. Києва та постанову  апеляційної  інстанції, а справу передати на новий  розгляд, посилаючись на таке.

ТОВ “Дизайн-Сервіс” заявлено позов  до ТОВ “Сніжинка” та РВ ФДМУ по м. Києву про визнання недійсним  договору  купівлі-продажу шляхом викупу приміщення від 14.08.03 № 930 та приведення сторін  за цим договором у  первинний стан.

На даний час  ця справа за № 3/41-17/109  знаходиться на розгляді у Верховному Суді України за касаційною скаргою ТОВ “Дизайн-Сервіс”. Справа № 3/41-17/109 та справа № 20/166 пов'язані між собою, оскільки  стосуються  одного і того ж приміщення та прав на нього одних і тих  же сторін.

Однак, судами обох інстанцій, всупереч  вимогам ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі  зупинено не було, незважаючи   на письмові  обґрунтовані  клопотання. Крім того, скаржник  звертає увагу  на те, що рішенням  господарського суду м. Києва  у справі № 3/69  визнано недійсним рішення Київської міської  ради від 30.01.03 за № 255/415 “Про приватизацію комунального майна у 2003 році в частині  63 м2 в буд. 31 по вул. Героїв Дніпра  у м. Києві”.

Цим рішенням зобов'язано  Комунальне підприємство “Київспец-житлоексплуатація”  укласти  з ТОВ “Дизайн-Сервіс” договір оренди  нежитлового приміщення, площею 63 м2 по вул. Героїв Дніпра 31-а                          в редакції ТОВ “Дизайн-Сервіс”,  на п'ять років.

 Заслухавши  учасників судового процесу, перевіривши  юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 14.08.03. ТОВ “Сніжинка” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України  по м. Києву укладено договір купівлі-продажу за № 930 нежилого приміщення комунальної власності  шляхом викупу, відповідно до якого ТОВ “Сніжинка” придбало у власність  нежиле приміщення, площею 473,30 м2 по вул. Героїв Дніпра, 31-а у м. Києві . Договір нотаріально посвідчений  та зареєстрований  в реєстрі за № 12-2049.

На момент  укладання  договору купівлі-продажу  від 14.08.03. ТОВ “Дизайн-Сервіс” було орендарем  приміщення площею 63 м2, що входить до складу  нежитлових приміщень, площею 473,30 м2, придбаних ТОВ “Сніжинка” за вказаним договором купівлі-продажу.

Договір оренди за № 8064 нежитлових приміщень площею 63 м2 укладено ТОВ “Дизайн-Сервіс” 01.07.02 з Управлінням майном Оболонської  районної у  м. Києві  державної адміністрації.

Строк дії договору встановлено до 30.12.03.

Листом за №3 від 20.04.04 новий власник приміщення                             ТОВ “Сніжинка” повідомило орендаря ТОВ “Дизайн-Сервіс” про те, що 30.12.03  закінчився  термін договору оренди за № 8064 і товариство  просить передати йому  орендовані приміщення,  орендар не звільнив приміщення  площею 63 м2 по вул. Героїв Дніпра, 31-а   і не передав  його  власнику у зв'язку з чим  заявлено цей  позов.

Правовідносини, що склалися  між ТОВ “Сніжинка” та ТОВ “Дизайн –Сервіс”  щодо нежитлового приміщення  площею 63 м2 по вул. Героїв Дніпра, 31 розглядалися судами неодноразово.

Договір купівлі-продажу від 14.08.03 нежитлового приміщення  площею 473,30 м2 до складу якого входить і нежитлове приміщення  площею 63 м2, що було предметом оренди  за договором оренди № 8064  від 01.07.02  не визнано недійсним  у встановленому законом  порядку.

Позивач  за цим договором є власником, який відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, здійснюючи право власності  володіє, користується, розпоряджається своїм  майном на свій розсуд.

Власник має право відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної  правової підстави  заволоділа  ним.

Доводи скаржника про те, що розгляд цієї справи  необхідно зупинити до розгляду  його касаційної  скарги у справі  № 3/41-17/109 Верховним Судом  України до уваги не можуть бути прийняті, оскільки  ухвалою Верховного Суду  України від 23.02.06  у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.10.05 у справі № 3/41-17/109 ТОВ “Дизайн-Сервіс”  відмовлено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану  місцевим  та апеляційним судами обставинам справи такою, що ґрунтується на  матеріалах  справи та чинному  законодавстві і підстав для задоволення  касаційної  скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову  Київського  апеляційного господарського суду від 17.05.06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська

тє