Справа № 2-а-1092/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          20.05.2011 року

Суддя Франківського районного суду м.Львова- Мікула О.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до положень ст.183-2 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок невиплаченої щомісячної допомоги «дітям війни», –

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася з адміністративним позовом в суд до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій  щодо невиплати належної щомісячної допомоги «дитині війни», зобов’язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни” за період з 21.10.2010 року по 20.05.2011 року та здійснювати виплату в подальшому. Свої вимоги мотивує тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2010р. та по час звернення до суду не виплачувалася, чим було порушено її право на отримання такої щомісячної соціальної допомоги. Просить позов задоволити.

Представник відповідача на адресу суду направив письмові заперечення, згідно з якими проти позову заперечив, мотивуючи тим, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –всі вони приймаються виключно на основі  Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що оспорювана позивачем надбавка за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задоволити, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 21 жовтня 2010 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2010р. не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний бюджет на 2010р.».

Також дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2011р. не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний бюджет на 2011р.».

Тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21 жовтня 2010 року по 20 травня 2011 року, та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за вказаний період, та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, як зазначено у ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять. Оскільки права позивача порушуються і надалі, з метою повного захисту його прав вважаю за необхідне застосувати норму ст.11 ч.2 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 161-162, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.8, 22 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21 жовтня 2010 року по 20 травня 2011  року протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 21 жовтня 2010 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за виключенням нарахованих і сплачених позивачу сум.

          На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

          Суддя                                                                                                                          Мікула  О.І.