Справа № 2-732/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"04" квітня 2011 р.                                                                           м. Бердянськ

                    Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

                   Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних, вказуючи, що ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»( до перейменування та зміни типу - ЗАТ «СК «Веско»), здійснило страхування майнових інтересів власника автомобілю Hyundai Grandeur, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем на підставі договору страхування від 19.11.2007 року. За договором вони взяли на себе зобов’язання виплатити страхове відшкодування страхувальнику в разі настання події за ризиком «Збитки внаслідок ДТП»(пошкодження (знищення) ТЗ внаслідок ДТП). 28.06.2008 року з вини ОСОБА_1 сталося ДТП внаслідок чого пошкоджено застрахований автомобіль. Відносно ОСОБА_1 складено адміністративний матеріал за ст. 124 КпАП України. Провадження по адміністративній справі закрито у зв’язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а не в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, тобто за обставиною, що не є реабілітуючою, що не позбавляє відповідача від цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню шкоди. Внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_2 була заподіяна майнова шкода в сумі 27660,00 грн. Пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, тому ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в сумі 21000,00 грн. На підставі ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст. 993 ЦК України до них перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідач спричинив майнову шкоду, але не бажає у добровільному порядку її відшкодувати. Зобов’язання його є грошовим зобов’язанням, як складова майнової шкоди. За невиконання грошового зобов’язання ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, які підлягають стягненню на підставі ст. 8 ЦК України. Просили стягнути з відповідача 21000 майнової шкоди,  3 % річних в сумі 823,32 грн., 2163,00 грн. втрат від інфляції, а всього 23986,32 грн.

                   У судовому засіданні та у письмових поясненнях (а.с.69) представник позивача вимоги підтримав і просив їх задовольнити, пояснивши суду, що вина ОСОБА_1 в скоєнні ДТП підтверджується постановою судді Бердянського міськрайонного суду від 06.02.2009 року.

                   Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали і просили в задоволенні позовних вимог відмовити. У письмових запереченнях (а.с.48-50) та у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він рухався на автомобілі по пр. Пролетарському зі сторони вул. Комунарів і мав намір повернути до супермаркету «Амстор». Автомобіль який рухався йому назустріч зупинився і дав йому можливість повернути ліворуч. Він почав повертати ліворуч і в цей час із-за автомобілю, що надавав йому дорогу виїхав інший автомобіль з яким і сталося ДТП. Його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована не була. Грошових коштів ОСОБА_2, страховій компанії він не виплачував. Постанова від 06.02.2009 року не є доказом його вини в скоєнні ДТП.  Дорожньо-транспортна пригода сталася не на перехресті, а в місці прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Позивачем не надано належних доказів, які би підтверджували, що ДТП сталося з вини відповідача, тому відсутні підстави для відшкодування шкоди. Крім того, до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми переходить право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, за умови, якщо буде доказана його вина та в межах суми, виплаченої ОСОБА_2, тобто вимоги підлягають задоволенню тільки в розмірі фактичних витрат. Відповідальність за ст. 625 ЦК України про стягнення 3% річних та інфляційних витрат відносяться до договірних відносин, які у даному випадку відсутні.

                   Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

                   Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 р. № 6, роз’яснив, що  розглядаючи позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі,  що шкода,  заподіяна особі чи майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,  яка її заподіяла,  за умови,  що дії останньої були неправомірними,  між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

                   У відповідності до ст. 61 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені у справі про адміністративне правопорушення не доказуються при розгляді інших справ, тому обставини, що встановлені постановою від 06.02.2009 року не підлягають доказуванню.

                  Доводи позивача про те, що його вина у зіткненні автомобілів не доведена, оскільки провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України закрито, спростовуються матеріалами адміністративної справи, які були досліджені у судовому засіданні (а.с.90-124).  

                   Так, у постанові від 06.02.2009 року зазначено, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 28.06.2008 року о 9 годині в м. Бердянську, управляючи автомобілем НОМЕР_2 на пр. Пролетарському, при повороті ліворуч на територію супермаркету «Амстор»не надав переваги в русі транспортному засобу - автомобілю «Хюндай», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по зустрічній полосі, внаслідок чого скоїв ДТП. Провадження по адміністративні справі відносно ОСОБА_1 по ст. 124 КпАП України закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.10). Зазначена постанова ОСОБА_3 не оскаржувалась і відповідно не скасована судом вищестоящої судової інстанції. Провадження по справі не закрито на підставі п.1 ст. 247 ч. 1 КпАП України в зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

                   Суд не може взяти до уваги посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що причиною ДТП не є порушення правил проїзду перехресть, оскільки в судовому засіданні встановлено наступне.

                   Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2008 року ОСОБА_1 ставиться у вину порушення п. 16,13 ПДР України, який регулює порядок проїзду перехресть та передбачає, що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

                   Загальні положення ПДР України визначають, що перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

                   Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в’їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

                   Із схеми|вчинив| експлікації технічних засобів регулювання (а.с.143) видно, що місце де відбулася ДТП є перехрестям, оскільки територія, що прилягає до проспекту Пролетарського має проїзд до супермаркету «Амстор»та наскрізний проїзд на вулицю Комунарів. Цей проїзд не передбачений лише для заїзду до супермаркету «Амстор»або виїзду з нього.  

                   Суд вважає, що за таких обставини вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв’язку з ДТП і його наслідками знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

                   Внаслідок ДТП автомобіль Хюндай НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження: переднього бамперу, капоту, передніх крил, розбита ліва блок фара (а.с.8).

                   ФОП ОСОБА_4 22.07.2008 року проведено технічний огляд транспортного засобу і 11.08.2008 року складено висновок автотоварознавчого дослідження, по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту Hyundai Grandеur, державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження  на 22.07.2008 року з врахуванням податку на добавлену вартість складає 27660,00 грн. (а.с.11-21).

                   Правильність висновків цього дослідження відповідач не спростував.

                   28.01.2009 року ОСОБА_2 подав директору ЗФ ЗАТ «СК «Веско»заяву на виплату страхового відшкодування в сумі 21000 грн. (а.с.23-24). Страховиком проведено розрахунок суми страхового відшкодування за договором страхування автотранспорту №5608-а/07ЗП від 19.11.2007 року, яка склала 21000 грн. (а.с.25).

                   02.02.2009 року ЗФ ЗАО «СК «АХА Страхування»складено страховий акт за яким ОСОБА_2 підлягає виплаті страхове відшкодування в сумі 21000 грн.

                   Платіжними дорученнями №61 від 03.02.2009 року та №121 від 03.02.2009 року ЗФ ЗАО «СК «АХА Страхування»виплачено ОСОБА_2 21000 грн. (а.с.26-27).

                   Стаття 1187 ЦК України передбачає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

                   Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

                   Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

                   Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видно, що автомобіль Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 (а.с.7).

                   Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №5608-а/07зп від 19.11.2007 року страховик ЗАТ «СК «Веско»та страхувальник ОСОБА_2, уклали договір за умовами якого ОСОБА_2 застрахував збитки внаслідок ДТП (будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП) автомобілю Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.4-6).

                   За правилами ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

                   Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

                   Статтею 27 ЗУ «Про страхування»передбачено, що до страховика,  який  виплатив  страхове   відшкодування   за договором  майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

                   Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини, але відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував відсутність його вини в спричиненні шкоди.

                   Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, а заподіяна з його вини шкода відшкодована страховою компанією в межах страхової суми, що передбачена умовами договору страхування №5608-а/07зп від 19.11.2007 року (а.с.4-6), тому з відповідача підлягає стягненню 21000 грн.

                   Посилання позивача на ст. 8 ЦК України, як на підставу для стягнення втрат від інфляції та 3% річних як це передбачено в ст. 625 ЦК України є безпідставним.

                   Так, частина перша ст. 8 ЦК України передбачає, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

                   Згідно ст. 27 ЗУ «Про страхування»до страховика,  який виплатив  страхове   відшкодування   за договором   майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

                   Спеціальний закон, який регулює правовідношення, що склалися між сторонами, та ст. ст. 993, 1191 ЦК України передбачають право вимоги в межах фактичних затрат, яку в нашому випадку має страхувальник до особи, яка заподіяла збиток у повній мірі регулюють ті відносини, що склалися між сторонами, тому підстави для застосування ст. 8 ЦК України і задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 823,32 грн. та 2163,00 грн. інфляції відсутні.   

                   Згідно ст.ст. 79,88 ЦПК України судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 210 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з ОСОБА_1

                   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79, 88, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 8, 625, 993, 1166, 1187, 1188, 1191  ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 р. № 6, суд   

ВИРІШИВ:

                   Позовну заяву задовольнити частково.

                   Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»матеріальну шкоду в сумі 21000 грн.

                   Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»210 грн. судового збору та 120 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                   У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                   Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.  

                  Суддя