Справа № 2-154/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"04" квітня 2011 р.                                                                               м. Бердянськ

                   Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міськради, ОСОБА_2, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заяви та заповіту,

ВСТАНОВИВ:

                   ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бердянської міськради, третя особа  Бердянська державна нотаріальна контора про визнання недійсним скасування спадкодавцем заповіту та визнання недійсним заповіту, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3 ОСОБА_4 її смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку  АДРЕСА_1. Спадкоємців першої черги за законом у ОСОБА_3 відсутні. Заповітом від 24.06.2008 року ОСОБА_3 зробила розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося заповідала йому. 01.06.2009 року йому стало відомо, що спадкодавця 17.06.2009 року скасувала свій заповіт від 24.06.2008 року і 18.06.2009 року склала новий заповіт  на користь іншої особи. Вважав, що волевиявлення ОСОБА_3 зі скасування заповіту від 24.06.2008 року та складення нового заповіту від 18.06.2009 року не було вільним і не відповідало її внутрішній волі внаслідок знаходженні цього учасника правочинів на час їх укладення у стані важкого захворювання, яке перешкоджало їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 хворіла, тому з 02.02.2009 року приймала наркотичні засоби. Просив на підставі ст. 225 ЦК України визнати недійсним заяву ОСОБА_3 від 17.06.2009 року про скасування заповіту від 24.06.2008 року та заповіт ОСОБА_3 від 18.06.2009 року.

                   23.12.2009 року ОСОБА_1 подав уточнюючий позов до Бердянської міськради, ОСОБА_2, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заяви та заповіту (а.с.98-99).

                   У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити, вказуючи, що з 2008 року ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_3 28.06.2008 року ОСОБА_3 склала на нього заповіт. У 2009 році вона захворіла і їй зробили операцію. ОСОБА_4 лікарні ОСОБА_3 потребувала догляду, тому ОСОБА_1 забрав її до себе. У травні 2009 року  ОСОБА_2 забрала ОСОБА_3 в будинок по АДРЕСА_1, але він продовжував доглядати спадкодавця. Літом 2009 року ОСОБА_2 забрала ОСОБА_3 по місцю свого проживання і не дозволяла йому навідувати останню.

                   Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та пояснила суду, що у лютому 2009 року вона приїхала до ОСОБА_3, але її вдома не було. Сусід повідомив, що вона живе у ОСОБА_1 у Військовому містечку і вона почала там провідувати ОСОБА_3 У кінці квітня 2009 року відвезла хвору в будинок АДРЕСА_1, оскільки вона про це просила.  З травня по 12 червня 2009 року позивач не приходив до ОСОБА_3 12.06.2009 року вона забрала ОСОБА_3 до себе.

                   Представник ОСОБА_2 просила в задоволенні позову відмовити, вказуючи, що стаття 225 ЦК України та постанова пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при визначенні чи усвідомлювала особа значення своїх дій та (або) чи не могла керувати ними не передбачає припущення, надуманості, двомовності. Але  висновок експертизи від 07.09.2010 року не дає відповідь на запитання чи могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) чи могла керувати ними, тому він є неналежним доказом. ОСОБА_3 до  останнього дня життя була при ясній пам’яті та розуміла все, що відбувалося навколо неї, орієнтувалася в часі, впізнавала всіх. Відмова від заповіту та новий заповіт - це акт вільного волевиявлення спадкодавця, оскільки ОСОБА_5 її доглядала і ОСОБА_3 була їй вдячна, що не можна сказати про ОСОБА_1 до якого померла погано відносилась із-за неналежного догляду за нею. Просила в задоволенні позову відмовити.

                   Представник Бердянської міськради в судове засідання не з’явився. У заяві просив розглянути справу без представника.

                   Представник Бердянської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явились, просили розглянути справу за відсутності представника.

                   Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

                   Згідно довідки комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міськради від 09.10.2009 року право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в м. Бердянську зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.80).

                   24.06.2008 року ОСОБА_3 склала заповіт за яким все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось та взагалі все те, що їй буде належати та на що вона матиме право, заповідала ОСОБА_1 (а.с.7). Цей заповіт скасовано ОСОБА_3 заявою від 17.06.2009 року (а.с.88-89).

                   18.06.2009 року ОСОБА_3 склала новий заповіт за яким все  її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось та взагалі все те, що їй буде належати та на що вона матиме право, заповідала ОСОБА_2 (а.с.90)

                   Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.6).

                   Бердянська державна нотаріальна контора повідомила суд, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, станом на 09.10.2009 року спадкова справа в Бердянській державній нотаріальній конторі не заводилась. 17.06.2009 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_3, який 24.06.2009 року був скасований заявою від 24.06.2009 року. 18.06.2009 року зроблено інший заповіт від її імені приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області  ОСОБА_6 (а.с.76).

                   Існування захворювання у ОСОБА_3, важкий стан його протікання, отримання нею наркотичних засобів підтверджується довідкою (а.с.20), копією амбулаторної картки (а.с.22-46), висновками про призначення наркотичних лікарських засобів (а.с.47-57) та поясненнями свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

                   Згідно акту №662 первинної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в момент написання заяви 17.06.2009 року про відміну заповіту від 24.06.2008 року і укладення заповіту 18.06.2009 року на користь ОСОБА_20, хронічним психічним захворювання не страждала, а виявляла помірно виражений|виказувати| астенічний і больовий синдроми, внаслідок|внаслідок| інтоксикації, викликаної|спричиняти| раком шлунку з|із| метастазами в пупок і тонку кишку. Отже, вона не повною мірою могла розуміти значення своїх| дій і керувати ними. (а.с.96-100).

                   Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, мо же бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

                   У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 у момент написання заяви про відміну заповіту 17.06.2009 року і складан ня заповіту 18.06.2009 року не могла в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними і в теперішній час її немає в живих.

                   За таких обставин суд вважає можливим визнати заяву ОСОБА_3 від 17.06.2009 року про скасування заповіту від 24.06.2008 року та заповіт ОСОБА_3 від 18.06.2009 року недійсним за позовом ОСОБА_1, який є спадкоємцем померлої за заповітом від 24.06.2008 року, оскільки написання ОСОБА_3 заяви від 17.06.2009 року про скасування заповіту від 24.06.2008 року та укладення ОСОБА_3 заповіту від 18.06.2009 року порушуються  його права та інтереси.

                   ОСОБА_2 не надано суду допустимих доказів, які би підтверджували, що ОСОБА_3 під час написання заяви від 17.06.2009 року про скасування заповіту від 24.06.2008 року та укладення нею заповіту 18.06.2009 року усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

                   Суд не може взяти до уваги посилання відповідача та його представника про те, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 належне їй майно, оскільки була вдячна за турботу та догляд за нею і це є актом її волевиявлення виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідач забрала до себе хвору ОСОБА_3 і доглядала її з 12.06.2009 року, а 17.06.2009 року остання уже скасувала заповіт на ОСОБА_1 і 18.06.2009 року заповіла своє майно на ОСОБА_2. Тобто ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_3 короткий проміжок часу за який не могла встановити належність догляду за нею. Крім того, вона не могла із-за захворювання обдумати свої дії і усвідомлено прийняти рішення. Тому суд вважає, що волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

                   Суд не може прийняти до уваги пояснення свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27,  які пояснили суду, що у ОСОБА_28 ніяких відхилень у поведінці не було, оскільки це суб’єктивна думка осіб, які не є спеціалістами в області психіатрії і на думку суду добросовісно помиляються у своїх висновках.

                   На підставі ст.ст. 209,212-215 ЦПК України, ст. 225 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

                   Позовні вимоги задовольнити.

                   Визнати недійсними заяву ОСОБА_3 від 17.06.2009 року про скасування заповіту від 24.06.2008 року та заповіт ОСОБА_3 від 18.06.2009 року.

                      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                   Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.  

                   Суддя