Справа № 2-о-20/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011

                                                                                                                         Справа № 2-о-20/2011

                                                  Р І Ш Е Н Н Я                                                     

                                                    І м е н е м    У к р а  ї н и

          13 квітня 2011 року                                                                          м. Дніпродзержинськ

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                              Погребняк Т.Ю.

народних засідателів :                           Соколової Т.А.

                                                                Тесленко Т.П.

при секретарі                                        Шостак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська, - про оголошення фізичної особи померлою,

                                                        В С Т А Н О В И В :

          25 січня 2011 року ОСОБА_2 звернувся в Баглійський районний суд                     м. Дніпродзержинська із заявою про оголошення померлою ОСОБА_3, 1951 року народження, посилаючись на те, що остання являється його матір'ю. Після народження заявника, який з дитинства є інвалідом, через 3 місяці ОСОБА_3 влаштувала його до Дитячого будинку                          м. Луганська, де він і знаходився до 1978 року, після чого був направлений до Сватовської школи –інтернату для глухих дітей, де виховувався до 1993 року. За час перебування ОСОБА_2 в інтернаті вихователі намагалися розшукати його матір, однак позитивних результатів це не дало. ОСОБА_3 ніколи не відвідувала сина, не писала йому та взагалі ним не інтересувалася, у вихователів не було ніяких відомостей стосовно місця її перебування, тому за рішенням народного суду Сватовського району Луганської області від 13 грудня 1993 року ОСОБА_3 було визнано безвісно відсутньою. Батьківських прав ОСОБА_3 не позбавляли, при цьому, заявник вважався сиротою та знаходився на повному соціальному державному забезпеченні. 12 серпня 1995 року Батальненською селищною радою Ленінського району Автономної Республіки Крим було зареєстровано шлюб між заявником та ОСОБА_4, після реєстрації якого заявник змінив своє прізвище з “ОСОБА_2” на “ОСОБА_2”. На теперішній час ОСОБА_2 нічого невідомо про місце перебування та проживання його матері. Визнання ОСОБА_3 померлою необхідно заявнику для отримання у відділі реєстрації актів цивільного стану свідоцтва про смерть та звернення з ним до Пенсійного фонду з приводу призначення йому пенсії по втраті годувальника та як наслідок цього –призначення соціальної допомоги, як інваліду дитинства.

          В судовому засіданні заявник за участю перекладача ОСОБА_5 підтримав заявлені вимоги, повідомив, що свою матір ОСОБА_3 ніколи у житті не бачив, як і батька, будь-якого звязку з нею ніколи не мав; з самого народження виховувався у будинку дитини, а потім у інтернаті; просить задовольнити заяву.

          Представник заінтересованої особи - Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення судового виклику, про поважні причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає можливим розглянути справу без його участі.

          Вислухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву обґрунтованою, та  такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження заявника    ОСОБА_2 (л.с. 7), який у зв'язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_4 змінив своє прізвище з “ОСОБА_2” на “ОСОБА_2”, його матір'ю є ОСОБА_3, 1951 року народження. ОСОБА_2 з дитинства є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням (л.с. 20). В серпні 1975 року на підставі заяви ОСОБА_3 (л.с. 16) заявника було прийнято до будинку дитини  м. Луганська, що також підтверджується відповідним актом (л.с. 15), складеним керівництвом закладу та ОСОБА_3 У вказаному дитячому будинку ОСОБА_2 знаходився до 1978 року, після чого був направлений до Сватівської комунальної спеціальної загальноосвітньої школи –інтернату для глухих дітей, де виховувався до 31 травня 1993 року, що підтверджується довідкою даного навчального закладу (л.с. 13). За час перебування ОСОБА_2 в інтернаті вихователі намагалися розшукати його матір, однак позитивних результатів це не дало. ОСОБА_3 ніколи не відвідувала сина, не писала йому та взагалі ним не інтересувалася, у вихователів не було ніяких відомостей стосовно місця її перебування, тому рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13 грудня 1993 року (л.с. 24) було задоволено позовні вимоги відділу освіти Сватівської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 було визнано безвісно відсутньою. З інформації начальника Сватівського РВ УМВС України в Луганській області (л.с. 22) вбачається, що органи внутрішніх справ позбавлені можливості надати довідку відносно того, що ОСОБА_3 розшукувалася Сватівським РВ УМВС України в Луганській області як безвісно зникла, у зв'язку з давністю строків ведення оперативно-розшукової справи  категорії “Розшук” і відсутністю статистичних даних, які підтверджують даний факт. Таким чином, за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_3 відсутні відомості про місце її перебування протягом більш ніж три роки.

          Відповідно до ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.

       Заявник в обгрунтування заяви про визнання померлою ОСОБА_3 послався на необхідність отримання у відділі реєстрації актів цивільного стану свідоцтва про смерть та звернення з ним до Пенсійного фонду з приводу призначення йому пенсії по втраті годувальника та як наслідок цього –призначення соціальної допомоги, як інваліду дитинства.

          Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів того, що ОСОБА_3 відсутня за місцем свого постійного проживання більше трьох років та будь-яких відомостей про місце її знаходження немає, тому суд вважає можливим у відповідності до ст.46 ЦК України оголосити її померлою.

На підставі зазначеного, куруючись ст.46 ЦК України, ст. 10, 60, 212-218, 246-250 ЦПК України, суд –

                                                             В И Р І Ш И В :

          Задовольнити заяву ОСОБА_2, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська, - про оголошення фізичної особи померлою.

          Оголосити померлою ОСОБА_3, 1951 року народження, від дня набрання рішенням суду законної сили.

          Копію рішення направити –на адресу Баглійського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського управління юстиції –для реєстрації смерті фізичної особи; на адресу  Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська –для відома; нотаріусу за місцем відкриття спадщини - на адресу Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори та Сьомої Дніпропетровської державної контори, яка тимчасово виконує обовязки Державної нотаріальної контори Баглійського району, - для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий суддя                                                            Т.Ю. Погребняк

          Народні засідателі :                                                                       Соколова Т.А.

                                                                                                        Тесленко Т.П.