Справа № 2-345/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  у складі:

                                       головуючого судді                         Погребняк Т.Ю.

                                       при  секретарі                                Шостак О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно,

   В С Т А Н О В И В :   

18  серпня 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство  “Райффайзен Банк Аваль”звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно. В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між банком та відповідачем 19 червня 2006 року укладено Генеральну кредитну угоду № 014/08-11/222-06, відповідно до якої загальний розмір заборгованості позитчальника не повинен перевищувати   80000 грн., строком на 60 мысяцыв з 19.06.2006 по 18.06.2012. В межах цієї угоди між сторонами укладено кредитний договір траншу № 014/08-11/222/1-06 від 19.06.2006 року про надання кредиту в розмірі 80000 грн. строком на 60 місяців з погашенням відповідно графіку з відсотковою ставкою за кредитом 19% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 21.05.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір застави належного відповідачу майна - транспортного засобу № 014/08-11/222-06/1 про передачу в заставу належного відповідачу автомобіля FAW , 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий; також на забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором між ним та банком укладено 19.06.2006 договір застави № 014/08-02/582-06 , за яким передано в заставу належне відповідачу майно - обладнання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту та видав відповідачу через касу позивача кошти в сумі 80000 грн., але відповідач порушив вимоги п.5.1 Кредитного договору , не дотримавши графік повернення коштів. Сума заборгованості станом на 20 липня 2010 року складає 50303 грн. 62 коп., яка складається з суми неповернутого кредиту 37850 грн. 76 коп., несплачених процентів 6836 грн. 79 коп., пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в сумі 4498 грн. 83 коп., та штрафу в розмірі 5% від суми простроченого платежу 1117 грн. 24 коп. Позивач просить звернути стягнення на заставлене майно за договорами застави для задоволення грошових зобов'язань відповідача , шляхом продажу заставленого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача Сидоренко І.М. підтримала позовні вимоги в повному обсязі в частині звернення стягнення для погашення  заборгованості за кредитним договором на обидва предмети застави, оскільки їх вартість на теперішній час не визначена, право вимагати звернення  стягнення за договорами належить заставодержателю, тому просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали частково, в частині визначення суми штрафних санкцій та пені,  про що надали суду письмові заперечення, крім того, не погодились на звернення стягнення на обидва предмети застави, мотивуючи незгоду тим, що для відшкодування боргу достатньо звернути стягнення на один з обєктів застави виходячи з їх вартості.

Суд, вислухавши представника позивача Сидоренко І.М., відповідача та його представника,  дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню у повному обсязі з наступних  підстав.

          Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів, що також передбачено умовами кредитного договору.

          В судовому засіданні встановлено, що  19 червня 2006 року укладено Генеральну кредитну угоду № 014/08-11/222-06, відповідно до якої загальний розмір заборгованості позитчальника не повинен перевищувати   80000 грн., строком на 60 мысяцыв з 19.06.2006 по 18.06.2012. В межах цієї угоди між сторонами укладено кредитний договір траншу № 014/08-11/222/1-06 від 19.06.2006 року про надання кредиту в розмірі 80000 грн. строком на 60 місяців з погашенням відповідно графіку з відсотковою ставкою за кредитом 19% річних (л.с.8-10). В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 21.05.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір застави належного відповідачу майна - транспортного засобу № 014/08-11/222-06/1 про передачу в заставу належного відповідачу автомобіля FAW , 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий; також на забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором між ним та банком укладено 19.06.2006 договір застави № 014/08-02/582-06 , за яким передано в заставу належне відповідачу майно - обладнання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( л.с.10-14). Позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту та видав відповідачу через касу позивача кошти в сумі 80000 грн. (л.с.16, 17, 18), але відповідач порушив вимоги п.5.1 Кредитного договору , не дотримавши графік повернення коштів. На адресу відповідача банком направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за договрром (л.с.22, 23), але позитивного результату це не надало. Сума заборгованості станом на 20 липня 2010 року згідно розрахунку (л.с.42-49) складає 50303 грн. 62 коп., яка складається з суми неповернутого кредиту 37850 грн. 76 коп., несплачених процентів 6836 грн. 79 коп., пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в сумі 4498 грн. 83 коп., та штрафу в розмірі 5% від суми простроченого платежу 1117 грн. 24 коп. Позивач просить звернути стягнення на заставлене майно за договорами застави для задоволення грошових зобов'язань відповідача , шляхом продажу заставленого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

                   Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, який укладено за добровільним волевиявленням сторін, що ними не оспорювалось в суді і обставин, які б свідчили про невідповідність договору засадам добросовісності, розумності та справедливості, передбаченим ч. 3 ст. 509 ЦК України, під час судового розгляду не встановлено.

          Відповідно до ч.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Згідно ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, кірм випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

          Відповідно до вимог ст.ст. 60 ч.4, 212 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

          Ст. 19 Закону України “Про заставу” передбачено, що за рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається  на момент фактичного задоволення, включаючи  проценти,  відшкодування збитків,  завданих  прострочкою  виконання    (а    у    випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а  також  витрати  на  здійснення забезпеченої заставою вимоги. Відповідно ст. 20 Закону України “Про заставу”  заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави  в  разі,  якщо  в  момент  настання  терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано,  звернення  стягнення  на  заставлене  майно  здійснюється  за рішенням  суду.  

          Ст. 593 Цивільного кодексу України передбачає припинення права застави у разі припинення зобов'язання, забезпеченого цією заставою.  Згідно ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу" при невиконанні зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок заставленого майна має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи збитки, проценти.

          Згідно положень кредитного договору та договору застави, укладених між сторонами, заставодержатель (банк) має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником (відповідачем). На теперішній час правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані Законом України “Про заставу”, Цивільним кодексом України.

          З метою позасудового врегулювання спору з позичальником позивачем проведено банком роботу, спрямовану на усунення порушень умови кредитного договору, попередження  звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язань та встановлені нові строки для сплати простроченої заборгованості, процентів, однак порушення кредитного договору не усунуті, заборгованість не сплачена.             

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно.

          У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд керуючись ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені у справі судові витрати: судовий  збір 503 грн. 04 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

          Виходячи з викладеного, керуючись  ст. ст. 509, 526, 527, 530, 533, 572, 574, 589, 590, 1054 -1057 ЦК України,   Закону України "Про заставу", ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 –215 ЦПК України, суд

                                                               В И Р І Ш И В :

                 Задовольнити позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно.

           Звернути стягнення на заставлене майно : автомобіль FAW, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за договором застави від 21.05.2007 року; обладнання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за договором застави від 19.06.2006 року,  яке належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу на публічних торгах у межах виконавчого провадження, для задоволення грошових зобовязань за Генеральною кредитною угодою № 014/08-11/222-06 від 19.06.2006 року перед Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в сумі 50303 грн. 62 коп.

          Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” судовий збір в сумі 503 (п`ятсот три) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

                             Суддя                                                                    Т.Ю. Погребняк