ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 48/606 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Рогач Л.І. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 |
у справі | господарського суду міста Києва |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “Трансфорвардінг Лімітед АГ” |
до | 1. Державної адміністрації залізничного транспорту України 2. Статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” |
про | стягнення 1 167012, 32 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Лобуцький В.П. –дов. № 3/3 від 06.01.2006 |
від відповідачів: | 1. не з’явились 2. Селіна О.С. –дов. № 477 від 02.06.2006 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 14.02.2006 господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця” повернути неправомірно стягнуті кошти у сумі 1 100 000, 00 грн. ЗАТ “Трансфорвардінг Лімітед АГ” шляхом зарахування на авансовий особовий рахунок № 7661603, який був відкритий Статутним територіально-галузевим об’єднанням “Південна залізниця” у відповідності до договору № 0169/6 від 30.12.2005.
Стягнено з Статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” на користь ЗАТ “Трансфорвардінг Лімітед АГ” витрати на сплату державного мита в сумі 11 000, 00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позові до Державної адміністрації залізничного транспорту України відмовлено.
Постановою від 22.05.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 14.02.2006 господарського суду міста Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 570, 571, 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього кодексу, інших нормативних актів цивільного законодавства.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що у січні - квітні 2005 року на виконання умов договору № 0169/5 від 30.12.2004 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 1 100 000, 00 грн. як передплату за майбутні перевезення.
Статутним територіально-галузевим об’єднанням “Південна залізниця” відповідно до умов договору, перераховані позивачем кошти зараховані на особовий рахунок відкритий в Технологічному центрі з обробки перевізних документів Інформаційно-статистичного центру Південної залізниці і здійснював облік коштів.
11.04.2005 відповідач 2 списав з особового рахунку позивача кошти у розмірі 1100000,00 грн. в погашення заборгованості, яка становить різницю у тарифах за перевезення вантажів за період з липня 2004 року по лютий 2005 року.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Безпідставність набутого майна підтверджено рішенням господарського суду міста Києва у справі 47/138 від 02.09.2005, яким встановлено, що за договорами №0169/4 та №0169/5, укладеними між СТГО “Південна залізниця” та ЗАТ “Трансфорвардінг Лімітед АГ”, останній належним чином виконував зобов'язання з оплати послуг за перевезення, а донарахування вартості перевезень за минулий період у зв'язку зі скасуванням ЗАТ “Трансфорвардінг Лімітед АГ” категорії оператора є безпідставним.
Рішення господарського суду міста Києва у справі 47/138 від 02.09.2005 містить висновок про наявність помилки у встановлені категорії перевізника не з вини ЗАТ “Трансфорвардінг Лімітед АГ” та про безпідставність донарахування вартості перевезень за минулий період. Цей висновок зроблений на підставі встановлених фактів, які відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце під час дії договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Таким чином, договір №0169/5 від 30.12.2004 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку його дії. Отже, одночасно з припиненням дії договору припинилося зобов'язання відповідача 2 надавати позивачу послуги з перевезення за договором на суму 1100000,00 грн.
Господарський суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, передплата передбачена п.3.3. договору є завдатком.
Відповідно до ст. 570, 571 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1100000,00 грн. господарським судом доведений, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 основного боргу в сумі 1100000,00 грн. правомірно визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Твердження відповідача 2 про відсутність порушення зобов'язань щодо повернення коштів позивачу не відповідає дійсності, оскільки відповідачем 2 не надано доказів здійснення перевезень на спірну суму.
Безпідставне списання спірної суми з позивача не розглядалось судом як санкція за порушення позивачем зобов'язання, оскільки встановлено, що позивач не порушував свої зобов'язання, а навпаки - забезпечив свої виконання завдатком. Вина відповідача 2 полягає в безпідставному набутті майна (спірних грошових коштів) та невиконанні зобов'язання з повернення цих коштів згідно ст.1212 ЦК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 22.05.2006 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 48/606 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Л.І. Рогач