В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12.05.2011 Справа №1-432/11

головуючого                                   Ломакіна В.Є.

за участю секретаря                    Мельник М.І.

прокурора                              Ороновського С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, навчається на четвертому курсі Юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету, не працюючого, не одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого.

за ч.1 ст.296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1, 06 січня 2011 року, о 04 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку № 8, по вул. Над Яром в м. Тернополі, підбіг до автомобіля ВАЗ 2107, в якому знаходився ОСОБА_2, виражаючись нецензурною лайкою, безпричинно почав шарпати за задні пасажирські двері вище вказаного автомобіля та викрикувати до ОСОБА_2, щоб той вийшов з автомобіля. Побачивши, що ОСОБА_2 закрив на замок двері та не бажає виходити з автомобіля, підсудний, відкривши пе редні пасажирські двері автомобіля, заліз на переднє сидіння, після чого грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільст ва, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існу ючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, вира жаючись нецензурною лайкою, з метою самоутвердитись в очах сторонніх осіб, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за рахунок приниження потерпілого ОСОБА_2, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві із заподі янням тілесних ушкоджень, безпричинно наніс ОСОБА_2 три удари кула ком в обличчя, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синців і садна обличчя, які нале жать до легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що 06 січня 2011 року, близько 03 год. 30 хв., він, перебуваючи за місцем свого проживання, вирішив зателефонувати до ОСОБА_3 Остання, піднявши трубку, по відомила, що перебуває на вулиці М. Кривоноса, біля диско-клубу «Пудра» в м. Тернополі та збирається їхати додому, тоді він сказав їй, що зустріне її біля будинку. Після цього, він поїхав до будинку № 8, що по вул. Над Яром в м. Тернополі, де прожива ла ОСОБА_3 Приїхавши до вказаного будинку, він зайшов під під’їзд будинку та почав там чекати на ОСОБА_3 Через деякий час приїхала машина таксі, звідки із заднього сидіння вийшов ОСОБА_2, а за ним одразу вийшла ОСОБА_3 Тоді він побачив як ОСОБА_2 обняв ОСОБА_3, після чого остання пішла в під’їзд будинку, а ОСОБА_2 сів в машину. Побачивши вищевказане, під впливом емоцій, він підійшов до автомобіля таксі та крикнув до ОСОБА_2, щоб той вийшов на вулицю, щоб запитати у нього чому він підвозив додо му ОСОБА_3 На його слова ОСОБА_2 відразу закрив на замок две рі автомобіля, що його дуже здивувало. Тоді він відкрив передні пасажирські двері, після чого заліз на переднє сидіння та почав говорити до ОСОБА_2 на під вищеному тоні. В процесі розмови з останнім, він під впливом емоцій, наніс йому один чи два удари в обличчя кулаком чи долонею, точно не пригадує.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину, згідно пред’явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильність розуміння підсудним зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.     

          Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, конкретні обставини справи, обставини, які пом’якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання підсудного йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням, суд враховує визнання вини підсудним ОСОБА_1, те, що він вчинив злочин у молодому віці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов’язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній – підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін