ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 20-9/091 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Полякова Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Севастопольського державного підприємства «Атлантика» |
на рішення та постанову | господарського суду міста Севастополя від 29.05.06 Севастопольського апеляційного господарського суду в від 10.07.06 |
у справі господарського суду | № 20-9/091 міста Севастополя |
за позовом | Малого приватного підприємства «Дар’я» |
до | Севастопольського державного підприємства «Атлантика» |
третя особа | Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю |
про | визнання переважного права на викуп орендованого майна |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | Лучко К.І., доруч. 12.04.2006 |
від відповідача | Гребьонкін А.Л., доруч. 14.09.2006 Абалмасова Н.С., доруч. 14.09.2006 |
від третьої особи | не з”явились |
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.03.06 (суддя Рибіна С.А.) було порушено провадження у справі № 20-9/090 за позовом Малого приватного підприємства «Дар’я»до Регіонального відділення Фонду державного майна України в місті Севастополі, Севастопольського державного підприємства “Атлантика” про визнання переважного права на викуп орендованого майна.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.05.06 (суддя Рибіна С.А.) (а.с.103) виключено Регіональне відділення Фонду державного майна України в місті Севастополі з числа відповідачів, залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29.05.06 (суддя Рибіна С.А.) (а.с.141-145) позов задоволено, визнано за Малим приватним підприємством «Дар’я»переважне право на викуп орендованого нерухомого майна –вбудованого нежитлового приміщення, площею 302,3 м2, яке розташовано на першому поверсі жилого п’ятиповерхового будинку № 21 по вулиці Героїв Сталінграда в місті Севастополі; визнано за Малим приватним підприємством «Дар’я»переважне право на викуп орендованого нерухомого майна –вбудованого приміщення, площею 295 м2 яке розташовано на першому поверсі жилого п’ятиповерхового будинку № 52 “Б” по вулиці Шевченка в місті Севастополі; стягнуто з Севастопольського державного підприємства “Атлантика” на користь Малого приватного підприємства «Дар’я»203,00 грн., з яких 85,00 грн. –державне мито, 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Севастопольське державне підприємство “Атлантика” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 29.05.06.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.06 (головуючий –Латинін О.А., судді Заплава Л.М., Маслова З.Д.) (а.с.158-164) апеляційну скаргу Севастопольського державного підприємства “Атлантика” залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 29.05.06 –без змін.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Севастопольське державне підприємство “Атлантика” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.06 та рішення господарського суду міста Севастополя від 29.05.06, мотивуючи їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, ст. 51 ЗУ “Про державну програму приватизації”, ч.10 ст. 17 та ч.1, 2 ст. 20 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. “б” ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, п.3 ч.1 ст. 57, ст.ст. 42, 43, 63 ГПК України та постановити нове судове рішення у справі про відмову в заявленому позові.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
За приписами статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”( далі: “Закону про банкрутство”) господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про введення санації боржника; з дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника-юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією; керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим законом; укладати угоди від імені боржника, подавати заяви про визнання угод, укладених боржником недійсними, забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації; власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо виконання договору завдає збитків боржнику, договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника, виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов’язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.
Згідно з статтею 18 Закону про банкрутство план санації боржника повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, одним з яких може бути продаж частини майна боржника; план санації боржника розробляється керуючим санацією, схвалюється комітетом кредиторів боржника та затверджується судом.
Відповідно до статті 20 Закону про банкрутство визначено порядок продажу частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Продаж частини майна боржника-державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим законом. Майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізованим керуючим санацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.
Системний аналіз наведених норм спеціального права дозволяє зробити висновок, що чинним законодавством про банкрутство не передбачено переважного права на викуп орендованого майна орендарем боржника, а конкурсний спосіб реалізації активів боржника шляхом проведення відкритих торгів повинен визначатися планом санації боржника, схвалюватися комітетом кредиторів та затверджуватися судом.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 14.01.2002 позивач уклав з відповідачем договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №134, за умовами якого дозволялось проведення реконструкції, технічного переобладнання за погодженням з орендодавцем. Такі поліпшення орендованого майна були здійснені позивачем на суму 231917 грн. внаслідок чого у позивача виникло переважне право на придбання орендованого майна у процесі його приватизації.
Разом з тим, судами встановлено, що 15.10.2002 порушено провадження у справі про банкрутство СДП “Атлантика” та ухвалою суду 05.08.2005 введено процедуру санації, однак зазначені докази в матеріалах справи відсутні.
Судами в ході розгляду даної справи не досліджувалися обставини умов відновлення платоспроможності відповідача згідно плану санації, не встановлювалися факти визначення планом санації об’єктів боржника, які підлягають відчуженню для задоволення вимог конкурсних кредиторів, не досліджувалися обставини проведення керуючим санацією відкритих торгів з продажу об’єкта по предмету спірного договору оренди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний передбачено, що в судовому рішенні необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні .
Постановлені в справі судові рішення таким вимогам не відповідають.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що постановлені у справі судові рішення необхідно скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Севастопольського державного підприємства «Атлантика»задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.06 та рішення господарського суду міста Севастополя від 29.05.06 скасувати, справу №20-9/091 направити на новий судовий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко