ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 вересня 2006 р.

№ 43/779-23/51-б

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:          

головуючого:

Полякова Б.М.

суддів:

Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Центр розвитку моди»

на ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2006

у справі господарського суду

№ 43/779-23/51-б міста Києва

за заявою

Відкритого акціонерного товариства «Центр розвитку моди»

про	визнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від боржника

Вісневський В.А. (дов. №459/1 від 04.10.2005)

ТОВ «Київрусь»

Хурсевич В.А. (дов. №42 від 14.09.2006)

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Центр розвитку моди»(далі –Товариство) звернулось до суду з заявою про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2005 (суддя Пасько М.В.) порушено провадження у справі №43/779 з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства, що передбачені статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою господарського суду міста Києва від 30.09.2005 Товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Коберідзе З.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2006 зазначену постанову скасовано, справу направлено до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2006 (суддя Демидова А.М.) заяву Товариства про визнання його банкрутом залишено без розгляду, дію мораторію припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену ухвалу, а справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, а зокрема, статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі Кодексу).

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 45 Кодексу позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду в порядку нагляду оплачується державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Згідно пункту 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(далі –Декрету) державне мито справляється із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту «б»частини 2 статті 3 Декрету ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження справи про банкрутство –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; пункт «г»передбачає сплату державного мита із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами –50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства було порушено за заявою боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону: «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником».

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Кодексом та Декретом не передбачено сплати державного мита заявником при порушенні провадження у справі про банкрутство за заявою боржника. Відтак, сплата державного мита за подання апеляційної скарги також не передбачена Декретом.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про порушення норм процесуального права, скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.07.06 та направлення справи для здійснення апеляційного перегляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

          

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Центр розвитку моди»задоволити.

2.   Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.07.06 скасувати, справу №43/779-23/51-б направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий                                                                                 Б. Поляков

Судді                                                                                                   Л. Катеринчук

                                                                                                     Н. Ткаченко