Справа № 2-1388/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

15 лютого  2011 року                         Бердянський міськрайонний суд

                                                                           Запорізької області

в складі: головуючого судді –Крамаренко А.І.

               при секретарі –Корнієнко Н.І.  

          розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Бердянської міської ради,  треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом  про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, мотивуючи тим, що за адресою: АДРЕСА_1 нею самочинно були збудовані житловий будинок «А», сіни «а», сарай «Б», підвал під «Б», вбиральня «В», водопровід «К», хвіртка №1, ворота №2, паркан №3, замощення І, паркан №4.  Земельна ділянка за вказаною адресою, площею 0,0353 га, закріплена рішенням виконкому Бердянської міської ради №507 від 07.09.2010 року.

Нею були отримані позитивні висновки щодо технічного стану самочинно збудованого нерухомого майна, його відповідності протипожежним нормам та санітарним правилам.

Проте, оформити договір оренди земельної ділянки або отримати державний акт на право власності на земельну ділянку вона не може через наявність на даній земельній ділянці самочинно збудованого нерухомого майна. Внаслідок цього неможливо ввести дане нерухоме майно в експлуатацію.   

Просила визнати за нею право власності на житловий будинок «А», сіни «а», сарай «Б», підвал під «Б», вбиральня «В», водопровід «К», хвіртка №1, ворота №2, паркан №3, замощення І, паркан №4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

В судове засідання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з’явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник Бердянської міської ради, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі , мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          З копії технічного паспорту на житловий будинок №165 по вул. Сеченова в м. Бердянську, виготовленого Бердянським КПТІ станом на 15.05.2003 року вбачається, що користувачем житлового будинку є ОСОБА_1 Даний житловий будинок з господарськими будівлями збудований у 60-70 роках ХХ століття.

На підставі заяви ОСОБА_1, рішенням виконкому Бердянської міської ради від 07.09.2010 року №307 за житловим будинком по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,0353 га.

          Згідно ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до Законів України.

          Відповідно до  ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.    

          Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Відповідно пп.1 п. «б»ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів  у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

          У відповідності ст. ст. 5, 18 Закону України «Про основи містобудування», будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          За змістом ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»прийняття в експлуатацію  закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку встановленими Кабінетом Міністрів України.

          На даний час порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений  Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 року, і передбачає отримання забудовником сертифіката відповідності, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Для одержання сертифіката відповідності забудовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву до Держархбудінспекції (її територіальним органам), яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. До заяви додаються: проектна документація, затверджена у встановленому законодавством порядку; акт готовності об’єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генподрядною організацією, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником.   

          Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року, яка набула чинності з 15.10.2009 року, затверджено «Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт»збудованих після  05.08.1992 року.

          Разом з тим необхідно зазначити, що правові засади порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення в Україні були вперше встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення».

          Як встановлено судом, спірне нерухоме майно  збудовано у 60-70 роках ХХ століття, що унеможливлює прийняття його в експлуатацію в порядку, визначеному наведеними вище Постановами Кабінету Міністрів України.

Також судом встановлено, що спірне нерухоме майно збудовано  без отримання дозволу виконкому Бердянської міської ради та затвердження проекту,   і у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинно збудованим.

          Поняття самочинного будівництва та правові підстави й умови визнання права власності  на самочинно збудоване нерухоме майно визначені ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі були порушені.  

          Відповідно до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права, у тому числі й право власності, можуть виникати з рішення суду.  

          З системного аналізу ч.5 ст. 11, ст. 16,  ст. 331, ст. 376 ЦК України вбачається  право особи звернутися  до суду з вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що є адекватним змісту невизнаного права, за умови неможливості ввести дане майно в експлуатацію у встановленому законом порядку.

          Як було вже зазначено вище, ОСОБА_1 позбавлена можливості  ввести спірне нерухоме майно в експлуатацію в порядку, встановленому Постановами Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року №449, від 09.09.2009 року №1035, від 08.10.2008 року №923.

          Крім того, за приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або не матеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний  дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою  задоволення індивідуальних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

          В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  1950 р. і протоколів до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

          Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності (права власності) інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.   

          Відповідно до технічного  висновку Бердянської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція»№401  від 05.10.2009 року житловий будинок «А», сіни «а», сарай «Б», вбиральня «В», розташовані на земельній ділянці площею 0,0353 га по АДРЕСА_1 відповідають вимогам ДБН 79-92. Будівлі знаходяться в задовільному технічному стані і відповідають своєму функціональному призначенню.

Відповідність самочинно збудованого позивачем нерухомого майна  протипожежним нормам та санітарним  правилам підтверджується  експертним висновком протипожежного стану об’єкту №2261 від 05.11.2009 року та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1252 від 12.10.2009 року.

Як встановлено судом, з часу завершення будівництва, ні органи державної влади, ні Бердянська міська рада, ні треті особи у справі не звертались до суду з приводу порушення позивачем їх прав та законних інтересів.  

В зв’язку з викладеним суд приходить до висновку, що самочинне будівництво здійснено позивачем в межах земельної ділянки, закріпленої виконкомом Бердянської міської ради, і не порушує права інших осіб.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 376 ЦК України  для відмови в задоволені позову.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів  ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а отже позовні вимоги є основаними на законі, обґрунтованими дослідженими в судовому засіданні доказами та такими, що підлягають задоволенню.             

          Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам ч.2 ст. 16 , ч.5 ст. 11 ЦК  України.

          Керуючись ст. ст. 11, 15, 57- 61,  212 –215 ЦПК України,   суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1   задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А», сіни «а», сарай «Б», підвал під «Б», вбиральня «В», водопровід «К», хвіртка №1, ворота №2, паркан №3, замощення І, паркан №4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                   А.І. Крамаренко