ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.01.2006 господарського суду Одеської області позовні вимоги задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 28.10.2004 укладеного між ЗАТ  “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур”, СПД-ФО   ОСОБА_1 та СПД-ФО  ОСОБА_2 дійсним з моменту укладення.

Постановою від 06.06.2006 Одеського апеляційного господарського суду  рішення від 26.01.2006 господарського суду Одеської області скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідно до п.8.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Активи ЗАТ  “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур” перебували у податковій заставі, отже відчуження майна повинно відбуватись за погодженням з обтяжувачем -ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

Не погоджуючись з постановою суду СПД-ФО ОСОБА_1 та СПД-ФО   ОСОБА_2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просять її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 4 Закону України “Про власність”, ст.ст. 220, 317, 657 Цивільного кодексу України. Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, порушує право позивача щодо користування та розпорядження належним йому майном.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що ЗАТ “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур” та  СПД-ФО  ОСОБА_2 і СПД-ФО  ОСОБА_1   28.10.2004 уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень та обладнання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору від 28.10.2004 ЗАТ “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур” передало, а суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 прийняли зазначене в додатках   ІНФОРМАЦІЯ_1   до договору купівлі-продажу від 28.10.2004 нерухоме майно за актом приймання-передачі від 18.03.2005 та здійснили оплату нерухомого майна і обладнання, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 8 договору купівлі-продажу від 28.10.2004 р., сторони встановили, що право власності на майно, що відчужується за договором, переходить від продавця до покупців при підписанні договору.

Листи позивачів з пропозицією здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 28.10.2004, залишені відповідачем без відповіді, тому нотаріально договір не посвідчений, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Оскільки предметом договору купівлі-продажу від 28.10.2004р. є поряд з обладнанням і будівлі центральної розподільчої підстанції ТП-368 та ТП-3034, які відповідно з додатком до листа  НОМЕР_1. Регіонального відділення по Одеській області Фонду державного майна України увійшли до переліку нерухомого майна, що приватизоване у складі цілісного майнового комплексу організацією орендарів Одеського орендного виробничо-торгівельного сукняного об'єднання "Лазур", - зазначений договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню.

Господарським судом також встановлено, що ЗАТ “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур” є власником проданого за договором від 28.10.2004 майна, а право продажу товару, відповідно до  ст.658 Цивільного кодексу України належить власникові товару.

Договір купівлі - продажу від 28.10.2004, укладений повноважними на його вчинення особами, вчинений у письмовій формі, тобто укладений у відповідності з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як встановлено господарським судом, на момент подання позову до господарського суду сторонами здійснено повне виконання умов договору - позивачами сплачена обумовлена вартість майна у сумі 170 000,00 грн., а відповідачем здійснено передачу покупцям майна, зазначеного у додатках   ІНФОРМАЦІЯ_1   договору купівлі-продажу від 28.10.2004.

Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 28.10.2004 р., порушує цивільне право позивачів щодо користування та розпорядження належним їм майном.

Сторони за спірною угодою досягли згоди з усіх істотних умов договору, а для укладання цього договору відсутні будь-які передбачені законодавством обмеження.

Твердження про те, що ЗАТ “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур” не зверталось до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про надання згоди на реалізацію активів спростовується матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення як законне та обґрунтоване залишенню без змін.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, ст. 111⁹-ст.111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 06.06.2006 Одеського апеляційного господарського суду  зі  справи № 15-19/216-05-7142 скасувати.

Рішення від 26.01.2006 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                               Л.І. Рогач