Справа № 2-727/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

       03 березня 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

             головуючого-судді             - Казака С.Ю.

             при секретарі                      - Бабка Г.Г.

             за участю позивачки          - ОСОБА_1

             представників відповідача - Пруднікової Н.В., Гарбузенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невиплачену доплату к заробітній платі за сумісництво посад, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

        Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування якого, під час розгляду справи уточнивши позовні вимоги, зазначила, що 15.06.2009 року між нею та відповідачем було укладено строковий трудовий договір. При укладенні останнього вона поставила до відома відповідача, що має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує сама. З липня 2009 року коло її зобов’язань, як контролера теплового господарства, було розширено за рахунок додаткових обов’язків та за сумісництвом вона виконувала обов’язки медичної сестри теплового господарства Кіровського району. 15.04.2010 року їй стало відомо, що з 19.04.2010 року на її робоче місце поновлюється працівник, який раніше виконував цю роботу. 16.04.2010 року вона відпрацювала повний робочий день. Керівництво відповідача не повідомило її про звільнення. 19.04.2010 року вона звернулась до керівництва відповідача з заявою та підписала наказ від 16.04.2010 року про її звільнення, отримала трудову книжку. Пропозицій про її подальше працевлаштування вона не отримала. Також 19.04.2010 року їй була нарахована заробітна плата за період з 01.04.2010 року по 16.04.2010 року, компенсація за невикористану відпустку та за додаткову відпустку. Заробітну плату за розширення трудових обов’язків та сумісництво посад за квітень 2010 року їй нараховано не було. Сума нарахованої заробітної плати за лютий 2010 року в розрахунковому листі не відповідає сумі перерахованій на її розрахунковий рахунок. Заробітну плату відповідач нараховував раз на місяць. Заробітну плату за розширення трудових обов’язків з липня 2009 року по квітень 2010 року їй не нараховували. З урахуванням викладеного просила зобов’язати відповідача змінити причину її звільнення з п.2 ст.36 КЗпПУ в зв’язку з закінченням строку трудового договору на ст.39 КЗпПУ –звільнення в зв’язку з порушенням підприємством трудового законодавства та дату звільнення з 16.04.2010 року на день розгляду справи в суді; стягнути з відповідача середню заробітну плату з 19.04.2010 року по день розгляду справи в суді; виплатити вихідну допомогу в передбаченому колективним трудовий договором розмірі, але не менш трьохмісячного середнього заробітку; зобов’язати відповідача внести в трудову книжку запис про сумісництво посад з зазначенням зайняття за сумісництвом посади медичної сестри; стягнути з відповідача на її користь компенсацію в розмірі 3000 грн. за невиплачену доплату к заробітній платі за виконання додаткового об’єму робіт за основною посадою з липня 2009 року по квітень 2010 року з урахуванням компенсації за затримку виплати доплати до заробітної плати; стягнути з відповідача на її користь доплату до заробітної плати за сумісництво посад за квітень 2010 року в сумі 73 грн. 14 коп., недоплачену суму заробітної плати за лютий 2010 року в сумі 232 грн. 20 коп.; стягнути з відповідача компенсацію за моральну шкоду в розмірі 8000 грн. та зобов’язати відповідача перерахувати всіх суми через касу підприємства без послуг банку.

         В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позові та уточненнях до нього підстави, просила задовольнити його в повному обсязі.

        Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість вимог. Зокрема, в своїх поясненнях та письмових запереченнях зазначили, що позивачка в своєму позові зазначає, що з посадовою інструкцією контролера вона не була ознайомлена, але в наказі №170 від 15.06.2009 року зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена з правилами внутрішнього трудового порядку, колективним договором та посадовою інструкцією, що остання засвідчила своїм підписом. Також не відповідають дійсності доводи позивачки щодо не отримання заробітної плати за сумісництво посад, оскільки доплата за сумісництво посади медсестри позивачці проводилась, що підтверджується відповідними наказами по підприємству про доплату працівниками за збільшення об’єму робіт, розширену зону обслуговування, суміщення професій, а також  розрахунковими листами. Також безпідставними є доводи позивачки щодо неможливості її звільнення, як одинокої матері, без подальшого працевлаштування, в зв’язку з тим, що остання не підпадає під категорію працівників, які самі виховують та утримують дітей, оскільки як розлучена жінка має можливість через суд стягнути з колишнього чоловіка аліменти.

         Суд, заслухавши пояснення позивачки та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

         Судом встановлено, що згідно наказу №170 від 15.06.2009 року позивачку з 16.06.2009 року було прийнято на посаду контролера теплового господарства Кіровського району Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 (а.с.53-57).

         Наказом №43ВК від 16.04.2010 року ОСОБА_4, на підставі заяви останньої, було дозволено перервати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 19.04.2010 року та в зв’язку з цим, наказом №549 від 16.04.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з займаною посади на підставі п.2 ст.36 КЗпПУ за закінченням строку дії трудового договору (а.с.58,59).

         Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпПУ підставами припинення трудового договору є закінчення строку (п.п.2,3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

         Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 КЗпПУ працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на
невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

         Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

         Відповідно до ч.1 ст.39 КЗпПУ строковий трудовий договір (п.п.2,3 ст.23) підлягає розірванню     достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч.1 ст.38 цього Кодексу.

         Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпПУ у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

         Позивачка в своєму позові посилається на те, що при прийняття на роботу її не було ознайомлено з посадовою інструкцією контролера теплового господарства, на несвоєчасну та не в повному обсязі виплату заробітної плати, не проведення виплат за сумісництво посад.

         Разом з тим, як вбачається з наданих представниками відповідача завірених належним чином нака-зів «Про доплату працівникам підприємства за збільшення об’єму робіт, розширену зону обслуговування, суміщення професій та інші умови праці»№453 від 30.07.2009 року, №783 від 29.10.2009 року, №191 від 30.03.2010 року, №210 від 06.04.2010 року (а.с.64-71), розрахункових листів (а.с.72-81) та платіжних відомостей (а.с.106-118) позивачці проводились нарахування та виплати заробітної плати та доплата за сумісництво посад в повному обсязі.

         Будь-яких належних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві підстав, щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати заробітної плати, не проведення виплат за сумісництво посад, та спростування доводів відповідача позивачкою представлено не було.

         В той час, як відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

         Надані позивачкою розрахункові листи та виписки з банківського рахунку суд не вважає допустимими доказами, оскільки останні є ксерокопіями, які не містять печатки та підпису уповноваженої посадової особи підприємства та установи, що їх видавали.

         З правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та посадовою інструкцією при прийнятті на роботу позивачка була ознайомлена, про що свідчить її підпис в наказі №170 від 15.06.2009 року про прийняття на роботу (а.с.57).

         Також суд не приймає до уваги і доводи позивачки щодо порушення відповідачем при звільненні вимог ст.184 КЗпПУ щодо обов’язкового працевлаштування її після звільнення як одинокої матері, оскільки остання не підпадає під статус одинокої матері та категорію працівників, які самі виховують та утримують дітей, в зв’язку з тим, що на момент народження дитини перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, який записаний батьком дитини в свідоцтві про народження (а.с.17) та після розірвання шлюбу з останнім не набула статусу одинокої.

         Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позовної заяви щодо порушення відповідачем трудового законодавства, а тому позовні вимоги про зміну формулювання причини звільнення на ст.39 КЗпПУ задоволенню не підлягають.

        Крім того, у відповідності до ст.38 КЗпПУ позивачка з заявою про розірвання трудового договору в зв’язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю не зверталась.

        З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо зміни дати звільнення, а також стягнення заробітної плати з 19.04.2010 року по день розгляду справи в суді; стягнення з відповідача компенсації в розмірі 3000 грн. за невиплачену доплату к заробітній платі за виконання додаткового об’єму робіт за основною посадою з липня 2009 року по квітень 2010 року з урахуванням компенсації за затримку виплати доплати до заробітної плати; стягнення з відповідача доплати до заробітної плати за сумісництво посад за квітень 2010 року в сумі 73 грн. 14 коп., недоплаченої суми заробітної плати за лютий 2010 року в сумі 232 грн. 20 коп..

        Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача виплатити вихідну допомогу в передбаченому колективним трудовий договором розмірі, але не менш трьохмісячного середнього заробітку, оскільки колективними договорами Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»на 2009,2010 роки нарахування та виплата вихідної допомоги передбачена не була (а.с.101).

         В зв’язку з не встановленням порушень прав позивачки з боку відповідача не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн.

         Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
         Як зазначили представники відповідача та не заперечувала сама позивачка, остання після звільнення та отримання трудової книжки не зверталась до відділу кадрів підприємства з приводу внесення до трудової книжки записів щодо сумісництва посад. Будь-яких заперечень з цього приводу представниками відповідача не надавалось.

        Тобто між сторонами фактично відсутній спір в цій частині, а тому позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача внести в трудову книжку запис про сумісництво посад з зазначенням зайняття за сумісництвом посади медичної сестри задоволенню не підлягають, як заявлені передчасно.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36,38,39,235 КЗпПУ, ст.ст.ст.3,10,11,27,31,57-61,88,       212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

        В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невиплачену доплату к заробітній платі за сумісництво посад, від-шкодування моральної шкоди –відмовити повністю.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

        Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час
проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С. Ю. Казак