Справа № 2-613/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

28 лютого 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

        головуючого судді                          - Казака С.Ю.

        при секретарі                                   - Бабка Г.Г.

        за участю представника позивача - Семенюк С.М.      

        відповідача                                       - ОСОБА_2

        представника відповідача               - ОСОБА_3  

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», відділення «Комунар» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 30.06.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №013/45779/3171/77 про надання споживчого кредиту строком на 12 місяців з 30.06.2005 року по 29.06.2006 року із сплатою 23% річних за користування кредитними коштами. Позивач виконав свої зобов’язання належним чином, перерахувавши кошти в розмірі 5000 грн. з позичкового на поточний рахунок НОМЕР_1, що підтверджується меморіальним ордером №79/3171/77 від 30.06.2005 року, які банк перерахував на поточний рахунок продавця згідно з рахунком 67 від 30.06.2005 року, що підтверджується платіжним дорученням №79/3171/77 від 30.06.2005 року. Однак зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує. В зв’язку з чим має заборгованість по кредитному договору в сумі 23394 грн. 08 коп., з яких: 3964 грн. 59 коп. сума неповернутого кредиту, 19429 грн. 49 коп. нарахована пеня, які і просив стягнути з відповідачки.

         В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та посилаючись на викладені в позові підстави, просив суд задовольнити останній в повному обсязі.

         Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та просили застосувати останній.

         Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

         Судом встановлено, що 30.06.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №013/45779/3171/77 про надання споживчого кредиту строком на 12 місяців з 30.06.2005 року по 29.06.2006 року із сплатою 23% річних за користування кредитними коштами (а.с.2).

         Відповідно до умов кредитного договору банком були виконані свої зобов’язання належним чином та перераховано кошти в розмірі 5000 грн. з позичкового на поточний рахунок НОМЕР_1, що підтверджується меморіальним ордером №79/3171/77 від 30.06.2005 року, які банк перерахував на поточний рахунок продавця згідно з рахунком 67 від 30.06.2005 року, що підтверджується платіжним дорученням №79/3171/77 від 30.06.2005 року (а.с.3-5).

         Вказані перерахування були здійсненні позивачем на підставі письмових розпоряджень відповідачки від 30.05.2006 року (а.с.50).

         Згідно п.3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

         Згідно п.1.3 кредитного договору сплата кредиту здійснюється щомісячно в розмірі 1/12 від суми отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно.

         А відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов’язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісяця, до 15-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3 договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 29.06.2006 року, а також у зазначені строки сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів.

         Однак зобов’язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконує. В зв’язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 09.03.2010 року має заборгованість в сумі 23394 грн. 08 коп., з яких: 2083 грн. 35 коп. –заборгованість за кредитом, 1881 грн. 24 коп. – заборгованість по відсотках, 13908 грн. 44 коп. –пеня за прострочення по тілу кредиту, 5521 грн. 05 коп. –пеня за прострочення відсотків по кредиту (а.с.8).

         Про порушення умов кредитного договору, відповідачка письмово повідомлялась шляхом направлення письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору (а.с.6-7).

         Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

         Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст.1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          З урахуванням встановлених по справі обставин, положень закону та умов договору, враховуючи, що у передбачені договором строки відповідачкою не було повернуто кредитні кошти та не сплачено відсотки за користування останніми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки суми боргу за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №013/45779/3171/77 від 30 червня 2005 року в сумі 3964 грн. 59 коп., з яких: заборгованість за кредитом –2083 грн. 35 коп., заборгованість по процентам –1881 грн. 24 коп.

          При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідачки та її представника щодо пропуску позивачем строку позовної давності з посиланням на те, що строк дії договору закінчився 29.06.2006 року, а з вимогою про стягнення заборгованості позивач звернувся лише 22.03.2010 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку.

          Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Як вбачається з п.8.1 кредитного договору останній набуває чинності з часу надання позичальнику кредитних коштів та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів, пені).

         Таким чином, враховуючи, що відповідачкою зобов’язання за кредитним договором не виконані, останній на теперішній час у відповідності до п.8.1 є діючим, а тому позивач не втратив права вимоги про стягнення з відповідачки належних до сплати сум заборгованості за цим договором протягом дії останнього.

         Крім того, як вбачається з претензії позивача, направленої на адресу відповідачки, банк 11.06.2009 року, тобто в межах встановленого законом та п.10.4 кредитного договору трирічного строку позовної давності, звертався до відповідачки з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору та виконання зобов’язань за ним щодо сплати суми заборгованості за договором та в зв’язку з невиконанням вказаних вимог 22.03.2010 року звернувся до суду з позовом.

         Також суд вважає безпідставними заперечення відповідачки з приводу того, що придбане за кредитні кошти майно фактично отримала інша особа –ОСОБА_5, відносно якої за вказаним фактом порушено кримінальну справу, по якій відповідачку визнано потерпілою, оскільки вказана обставина не звільняє останню від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, який укладався нею добровільно та зобов’язання за яким позивачем були виконані належним чином.

         Зазначена вище обставина дає право відповідачці на заявлення позову до ОСОБА_5 з приводу відшкодування заподіяної шкоди в рамках порушеної кримінальної справи, або в порядку цивільного судочинства.

         Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

         Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за  кожен день прострочення виконання.

         Відповідно до ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

         Відповідно до ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо   предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
         Як встановлено п.9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

         Разом з тим, згідно наданого до позовної заяви розрахунку пеня за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом розрахована із розміру 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, тобто з порушенням п.9.1 кредитного договору. Крім остання нарахована в розмірі 19429 грн. 49 коп., що майже в шість раз перевищує наявну суму заборгованості відповідачки за кредитним договором.

         В зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором в розмірі 19429 грн. 49 коп. є необґрунтованими та в задоволенні позову в цій частині позивачу слід відмовити.   

         Згідно з вимогами ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 171 грн. судових витрат.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.261,526,527,549,550,551,1054 ЦК України, ст.ст.10,11,58-61,88,169,212-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

         Позов Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», відділення «Комунар»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

         Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором №013/45779/3171/77 від 30 червня 2005 року в сумі 3964 грн. 59 коп., з яких: заборгованість за кредитом –2083 грн. 35 коп., заборгованість по процентам –1881 грн. 24 коп.

         Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»судовий збір в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 171 грн. судових витрат.

         В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

         Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С. Ю. Казак