ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат”.

06.06.2006 р. гр.  ОСОБА_2  було подано заяву від 05.06.2006 р. про збільшення кредиторських вимог до ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” на суму 4 558 грн.

Заява мотивована тим, що ухвалою господарського суду Львівської області від 28.03.2002 р. у даній справі гр. ОСОБА_2   була визнана кредитором боржника на суму 17 846,00 грн., однак при викупі майна підприємства під час приватизаційних процесів в 1991 р. нею було внесено -4 000,00 крб., які з урахуванням індексу інфляції на час подання заяви становлять 4 558 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2006 р. (суддя Білоус Б.О.) у задоволенні заяви гр. ОСОБА_2   від 05.06.2006 р. про збільшення кредиторських вимог до ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” відмовлено. 

           Не погоджуючись з винесеною ухвалою, гр. ОСОБА_2   звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 21.06.2006 р. та винести нове рішення, яким задовольнити її заяву.         

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на невідповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, здійснивши при приватизації підприємства у 1991 році внесок у розмірі 4 000,00 крб., гр. ОСОБА_2   набула прав та обов'язків учасника ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” в межах свого внеску, що становить частку учасника у статутному фонді товариства.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон) кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошовим зобов'язанням, як визначено в цій же статті Закону, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 17.01.2006 р. та від 18.04.2006 р. у даній справі № 7/38-21/11.

Таким чином, незважаючи на те, що вказані вимоги фізичної особи мають грошовий вираз, вони не є грошовими зобов'язаннями в розумінні Закону.

Ці вимоги виведені законодавцем за межі конкурсних грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону за результатами розгляду грошових вимог у попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, Закон не передбачає як включення вимог із зобов'язань учасників (засновників) юридичної особи до реєстру вимог кредиторів, так і окремий їх облік у реєстрі.

У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви гр. ОСОБА_2 відповідає чинному законодавству.

Проте, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 31 Закону у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Отже, незалежно від того, що Законом не передбачено визнання та включення вимог учасників (засновників) юридичної особи до реєстру, такі вимоги підлягають погашенню у справі про банкрутство та задовольняються у ліквідаційній процедурі у п'яту чергу.

За таких обставин справи підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 15, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу гр. ОСОБА_2  залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду Львівської області від 21.06.2006 р. у справі № 7/38-21/11 залишити без змін.

     Головуючий                                                                             Б.М. Поляков

     Судді                                                                                        Л.Й. Катеринчук

                                                                                                          Н.Г. Ткаченко