РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362) 22-10-74, 26-28-94

Справа № 2-364/11

Номер рядка звіту 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 року                                                                                                    

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

           судді       Красовського О.О.   

          при  секретарі     Беднарчук Г.П.

          з участю представника сторони - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дядьковицька сільська рада , ОСОБА_3, ОСОБА_4, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5  про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог повивач зазначає, що є спадкоємицею майна за заповітом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь, який залишив заповіт на користь позивача та на користь ОСОБА_6, в рівних частинах. ОСОБА_6 помер, і серед його спадкоємців є відповідачки, які не заперечують проти того, щоб позивач оформив все майно на себе. Таким чином позивач вважає себе єдиним спадкоємцем майна, та просить суд визнати за ним право власності на майно у виді будинковолодіння АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач позов підтримав пояснив суду про обставини, описані вище. Додав, що в нього немає доказів на підтвердження того, що будинковолодіння АДРЕСА_1 було зареєстроване у визначеному законом порядку за дідусем –ОСОБА_7.

Відповідачі позов визнали та не заперечували проти оформлення спадкових прав за позивачем. В подальшому просять справу розглядати у їх відсутність.

Як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 пояснила суду, що будинковолодіння АДРЕСА_1 ніколи не належало дідусеві позивача. Цей будинок належить дружині ОСОБА_7, а саме ОСОБА_8, яка залишила заповіт на користь третьої особи. Додала, що будинок, на який претендує позивач, ще за життя власника майна знаходився в аварійному стані. Будинок був дерев’яний, мав трухляві стіни. Під час дощу та вітру бабуся не ночувала в будинку, оскільки боялася що він може завалитися. Після смерті ОСОБА_8 будинок розібрали зважаючи на його аварійність. Позивачеві добре відомо про ці обставини. ОСОБА_5 просить врахувати її пояснення та відмовити в задоволенні заявленого позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача, який залишив заповіт на користь позивача та на користь ОСОБА_6, в рівних частинах. ОСОБА_6 помер, і серед його спадкоємців є відповідачі у справі, які не заперечують проти того, щоб позивач оформив все спадкове майно на себе.

Судом звертається увага на наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.66 р. (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України № 56 від 13.12.95 р.), об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Позивачем не були надані докази того, що будинок який спадкується, був закінчений будівництвом і прийнятий в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

З 1 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже щодо спірних правовідносин суд має зважати ще й на положення ЦК України 2003 року.

Статтею 181 Цивільного кодексу України 2003 року встановлено, що до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Більше того, згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, за Цивільним кодексом України, значення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно значно збільшено, оскільки з наявністю чи відсутністю її пов’язується момент, власне, виникнення і переходу права власності.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Тимчасовим положенням “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387.

Позивачем до суду не були надані належні та допустимі докази, з яких можна було б зробити висновок про те:

·           з якого року забудови цей будинок,

·          з якого року він обліковувався за погосподарським номером,

а відповідно не можливо з’ясувати, чи мають поширюватися на правовідносини ті чи інші положення постанов Кабінету Міністрів України, ст. 376 ЦК України чи інші нормативні акти, які б охоплювали певні періоди та врегульовували правовий статус будинків, зареєстрованих за погосподарськими номерами у сільській місцевості.

Крім того, для набуття за спадкодавцем права власності на будинки необхідно, щоб цей будинок був збудований на землі, що була надана спадкодавцю у користування для будівництва або була придбана іншим виз наченим законом порядком, наприклад, за договором купівлі-продажу приватизованої земельної ділянки.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм можна зробити висновок, що право власності на майно набувається з підстав, що не заборонені законом. На новостворене нерухоме майно зазначене право виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття такого майна в експлуатацію або воно підлягає державні реєстрації, - з моменту вчинення таких дій. Сам факт створення нерухомого майна за відсутності передбачених законом умов, необхідних для встановлення права власності на нього, не може бути підставою для визнання такого права.

Позивач не надав суду доказів того, що право власності на майно було зареєстроване за спадкодавцем.   

Згідно положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд виходить з того, що у зв'язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало покійному на день його смерті на праві приватної власності, або на його частку в спільному майні.

Судом не може прийматися до уваги як правовстановлюючий документ щодо нерухомого майна виписка з погосподарської книги про те, за ким рахується будинковолодіння за певною адресою, оскільки такі записи ведуться виключно з метою забезпечення статистичної звітності, і не можуть бути беззаперечним підтвердженням права власності на майно за тим чи іншим громадянином.

Так, згідно до Наказу Держкомстату України від 17.07.2000 р. № 234 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2000 р. за № 480/4701, втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету статистики № 95 від 18.04.2005 р.) були затверджені форми погосподарського обліку та Інструкція з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах. Відповідно до п.п. 8 та 9 Інструкції, на кожне домогосподарство, включаючи піднаймачів, відкривається окремий особовий рахунок. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують свої кошти та витрачають їх. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояків, не перебувати в будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи. На такі домогосподарства також відкриваються окремі особові рахунки. До Погосподарської книги записуються члени домогосподарств, що прописані і постійно проживають на території сільської ради, незалежно від наявності в них будівель, садиби та худоби.

Згідно до Наказу Державного комітету статистики № 95 від 18.04.2005 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 р. за № 487/1076) були затверджені форми погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, облікова документація з погосподарського обліку заповнюється на підставі суцільних обходів дворів та опитування населення, даних книг реєстрації актів цивільного стану громадян, земельно-кадастрової документації, усних повідомлень громадян (пункт 1.4). Надалі в пункті 2.19.5. визначається, що відомості про рік побудови, матеріал стін, матеріал покрівлі заповнюються за станом на 1 січня року закладки Погосподарської книги. Роком побудови житлового будинку (квартири) вважається рік, у якому цей будинок було введено в експлуатацію.

Суду не були надані належні і допустимі докази того, що за життя спадкодавець набув у визначеному законом порядку права власності на нерухоме майно у виді будинковолодіння, що на даний час успадковується. Отже, на момент смерті спадкодавця він ще не став власником будинковолодіння, тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю. Оскільки право власності на будинковолодіння не зареєстроване за дідусем чи дядьком позивача (ОСОБА_7 чи ОСОБА_6), то у позивача відсутнє право вимоги для звернення до суду із зазначеним позовом.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          По цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дядьковицька сільська рада , ОСОБА_3, ОСОБА_4, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно - в позові відмовлено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                             Красовський О.О.                                                

             Примітка: повне рішення суду виготовлене 27.05.2011 р.