Справа  № 2-225/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 березня 2011 рокум. Городище

          Городищенський районний суд Черкаської області у складі:  головуючого - судді  Синиці Л.П., при секретарі  судових  засідань ОСОБА_1, за участі адвоката ОСОБА_2,

   розглянувши  у відкритому судовому  засіданні  в  залі   суду  в м. Городище  цивільну  справу за  позовом  ОСОБА_3  до  ОСОБА_4,  третя особа Сектор служби громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Городищенського РВ ГУМВС України в Черкаській області  про  визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття із реєстраційного обліку,  -

                                                               в с т а н о в и в :

  17.02.2011р. позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа Сектор служби громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Городищенського РВ ГУМВС України в Черкаській області про визнання особи такою, що втратила право на житлове приміщення та зняття з реєстрації.

  Обґрунтовуючи  свої позовні вимоги позивач посилається  на те,  що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. З 2005 року однією сім’єю фактично не проживали. Під час режиму окремого проживання, 10 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу придбала житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Тімірязєвва, 32 м. Городище, Черкаської області, де 03.03.2006р. здійснила державну реєстрацію місця проживання. З червня 2006 року з ОСОБА_4 знову почали проживати однією сім’єю і 08.06.2006р. останній був зареєстрований у придбаному нею будинку. Проте спільне життя з відповідачем знову не склалося і шлюб було розірвано, про що зроблено у Книзі реєстрації розірвань шлюбів відповідний актовий запис №54 від 10.04.2007р. .  Після розірвання шлюбу колишній чоловік виселився із житлового будинку, проте із реєстраційного обліку у ССГІ РФО Городищенського РВ УМВС не знявся.  Будучи єдиним власником житлового будинку, просить визнати ОСОБА_4, особою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняти з реєстраційного обліку, бо останній, забравши усі свої особисті речі виїхав у невідомому їй напрямку і з 2007 року не проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

  В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі, та просить його задовольнити, вказавши що відповідач тривалий час не проживає у її житловому будинку, де був приписаний як член сім’ї, претензій до неї не має, після розірвання шлюбу самостійно виїхав, тому і втратив право на користування. Відповідач до суду не з’явився, останнє відоме місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомлявся про слухання справи у суді через оголошення в газеті «Урядовий кур’єр», №43 від 10.03.2011р.. Третя особа - представник ССГІРФО Городищенського РВ ГУМВС України в Черкаській області, в судове засідання не з’явився, але надіслав листа, де зазначено, що проти зняття з реєстрації ОСОБА_5  не заперечує,  просить справу слухати без його участі.

  Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вислухавши позивача, адвоката,  свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які засвідчили ту обставину, що на час коли позивач придбала житловий будинок, була зареєстрована в шлюбі, однак ОСОБА_4 з нею не проживав, стосунки були припинені, і лише після того, як позивач придбала житло, зробила ремонт, чоловік перепросив її і вони ще деякий час проживали разом, проте згодом шлюб між ними був розірваний офіційно,  відповідач виїхав, і з 2007 року вони його не бачили, хоча з позивачем підтримують відносини, є сусідами, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

   Відповідно до ст. 48 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону, за рішенням суду.  За ст. 9 ч.3  Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

  Згідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону – ст. 319 ЦК України.  За ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

  Громадини, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею0 для особистого проживання і поживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди – ст.150 ЖК України.

   Користування жилим приміщення здійснюється відповідну до договору найму жилого приміщення, що передбачено ст. 61 ЖК  України. Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.  Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.  Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках, передбачених  ч.3 ст. 71 ЖК України, і даний перелік є вичерпним.  

  Визнання особи такою, що втратила  право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку – ст. 72 ЖК України. Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2, надано роз’яснення щодо підстав визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Із зазначеного роз’яснення та відповідно до ст. 107 ЖК України, де зазначено, що наймач жилого приміщення вправі  за згодою членів сім’ї в будь-який час розірвати договір найму, у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на простійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття, випливає, що наймач або члени його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову. В силу ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», втрата права користування житловим приміщенням є підставою для зняття її з реєстрації місця проживання.

  Згідно п. 53 «Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв8язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році», ухвали Судової колегії в цивільних справах ВСУ від 01.12.1997р., норми глави 2 розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР (до якої входить ст. 107 ЖК У РСР), про користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду, до житлових відносин у приватному житловому фонді застосовуються у випадках, коли у главі 6 ЖКУ РСР є посилання на них, або коли схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави 6 і застосування до них норм глави 2  не суперечить їх змісту.

   Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4, відповідач по справі, за дозволом ОСОБА_3, позивача по справі, з  08.06.2006 року був зареєстрований у житловому будинку по вулиці Тімірязєва, 32, м. Городище Черкаської області, як член сім’ї, перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.05.1999 року по 10.04.2007р.. Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 10.12.2005р. позивач купила наведений вище будинок, і оформлена власником,  продавши 06.12.2005р. належне їй житло, що знаходилося у с. Нова Олександрівка, вулиця Кооперативна, 7, Згурівського району Київської області, у свою чергу одержавши його в 1991р. як будинок для переселення (переселенченський), оплативши до каси радгоспу «Новоолександрівський» необхідну суму коштів.  З 03.03.2006р. позивач прописала в хаті, як зазначено у домовій книзі. На той час позивач, маючи офіційно зареєстрований шлюб, фактично не перебувала у подружніх стосунках з відповідачем, з 2005 року до 08.06.2006р., і з червня 2006 року почали проживати разом. У квітня місці 2007 року після остаточно припинення шлюбу, відповідач, забравши свої речі залишив позивача і виїхав у невідомому їй напрямку. До дня звернення із позовом до суду, відповідач не з’являвся до будинку, не проживає у ньому, будь-які речі відповідача, які б свідчили, що він підтримує зв’язок із житлом відсутні у будинковолодінню. Крім того, позивач вказує, що спільне сумісне майно між подружжям було поділене у добровільному порядку, відповідач претензії до домоволодіння по вул. Тімірязєва, 32 в м. Городище Черкаської області не мав (не має), так як розумів, що він не є його власником, шлюб офіційно розірвано більше трьох років, і їй не відомо, щоб відповідач звертався до суду на розподіл майна.

  Позов підтверджується: договором купівлі-продажу житлового будинку, домовою книгою,  паспортом, свідоцтвом про укладення шлюбу, свідоцтвом про розірвання шлюбу, витягом з Державного реєстру правочинів,  довідкою радгоспу «Новоолександрівський», свідченням свідків, листом ССГІРФО Городищенського РВ ГУМВС в Черкаській області.

  На підставі наведеного, керуючись ст. 48 Конституції України, ст., ст. 317, 319 Цивільного Кодексу України, 9, 61, 71, 72, 107 Житлового кодексу України, постановою пленуму Верховного Суду України, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2  та ст. ст. 10, 11, 13, 14, 57, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

                                                                    в и р і ш и в :            

    Позов задовольнити.          

 Зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4,                    ІНФОРМАЦІЯ_3 з житлового будинку, яке розташоване за адресою: вул. Тімірязєва, 32 в м. Городище Черкаської області,  визнавши його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

  Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Суддя           ОСОБА_8