Справа № 22а-330
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Талалай О.І.
суддів: Корніюк А.П., П’єнти І.В.
з участю секретаря: Товкан І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22а-330 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області на рішення Волочиського районного суду від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії, стягнення невиплаченого підвищення пенсії як дитині війни.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначила, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 цього Закону право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачем таке підвищення до пенсії виплачувалось не в повному обсязі і просила суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі провести перерахунок пенсії та стягнути невиплачене підвищення пенсії як дитині війни за 2007-2009 р.р.
Рішенням Волочиського районного суду від 15 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням виплачених сум.
В решті позову відмовлено.
Головуючий у першій інстанції: Цермолонська Л.С. Справа № 22а-330
Доповідач: Талалай О.І. Категорія № 10.3.1
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі
просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Посилається на те, що законодавством не визначено джерела фінансування відповідних коштів, порядок їх нарахування та виплати, а фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону, тобто для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України № 2195–IV „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195–IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік.”
Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону № 2195-IV і статтю 6 викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни також визнані неконституційними. Відповідно нарахування та виплата підвищення пенсії дітям війни повинні були проводитися згідно ст. 6 Закону № 2195–IV у попередній редакції.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” ці положення не змінювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Вирішуючи спір і задовільняючи частково позов, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для проведення виплати підвищення пенсії дітям війни є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування підвищення пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на його отримання.
Доводи апеляційної скарги про те, що підвищення пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими.
Обчислення підвищення пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Посилання на те, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, є безпідставними.
Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду від 15 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали повному обсязі.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)