Справа № 33-75/11Головуючий у 1-й інстанції  Ромазан В.В.

Категорія -  ч.2 ст.130 КУпАПДоповідач - Подковський О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 р. Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області  Подковський О.А., з участю прокурора —Штурма Н.В., скаржника ОСОБА_2 та його захисника —ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу за апеляцією особи притягненої до адміністративної відповідальності  ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_2 05 лютого 2011 року близько 8 год. 20 хв.  керуючи автомобілем, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, відмовився на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп’яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У апеляційній скарзі, поданій 20 квітня 2011 року, ОСОБА_2 просить поновити пропущений ним строк для апеляційного оскарження постанови суду, а також   скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду, щодо нього, а  справу надіслати на новий розгляд, оскільки судом першої інстанції порушені його права, а саме не роз’яснено права скористатись послугами адвоката і ще судом не враховано тієї обставини, що він постійно вживає заспокійливі засоби через нервову роботу, яка пов’язана з наданням питної води жителям м.Тернополя.

Заслухавши прокурора, який вважає постанову суду першої інстанції законною,  скаржника та його захисника, які підтримали апеляцію і в той же час просили пом’якшити покарання, а також дослідивши матеріали справи,  вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 ніким не оспорюються.

В апеляційній інстанції притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник просять пом’якшити покарання в межах санкції статті і застосувати стягнення у вигляді громадських робіт. Суд вважає дане клопотання таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки у відповідності до ст.24 КУпАП позбавлення спеціального права є більш м’яким покаранням ніж громадські роботи.

Крім того, у відповідності до ст.294 КупАП у разі зміни постанови в частині накладеного стягнення, воно не може бути посилено апеляційним судом.

Судом призначено мінімальне покарання передбачене санкцією статті. Тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Крім того, ОСОБА_2 в своїй скарзі просить продовжити строк для розгляду його скарги, однак як встановлено ним вона подана у передбачені законом строки, тому поновлювати їх немає необхідності.

Клопотання про направлення справи на новий судовий розгляд є безпідставним, оскільки чинним законодавством воно не передбачене.

Керуючись ст. 294 КупАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року стосовно ОСОБА_2 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.А. Подковський