ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 р. | № Д31/3 (П31/4420) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” |
на постанову | від 22.06.2006 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № Д31/3 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” |
до 3-я особа без самостійних вимог на предмет спору: | 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбізнесконсалтинг”; 2. Колективного підприємства “Луч” Західно-донбаська об’єднана податкова інспекція |
про | визнання недійсним договору |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Губарь В.І. (довіреність від 01.11.2005р. №01-Д) |
від відповідача-1: | не з’явились |
від відповідача-2: 3-тя особа: | не з’явились не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мороз В.Ф.) від 22.03.2006 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Павловський П.П., судді –Логвиненко А.О., Чус О.В.) від 22.06.2006 року, по справі № Д31/3 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2003 року залишено без змін, а заява Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” про його перегляд за нововиявленими обставинами - без задоволення.
В касаційній скарзі Організація орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити заяву на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.16, 20, 112, 236, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 6, 59 ЦК УРСР, ст.48 Закону України “Про власність”, ст.ст.4, 107,1119 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в ухвалі місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 18.04.2001 року між КП “Луч” та ТОВ “Укрбізнесконсалтинг” було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстровано на Промисловій товарній біржі за реєстраційним номером 04/10-НД. Відповідно до умов договору продавець (КП “Луч”) продав, а покупець (ТОВ “Укрбізнесконсалтинг”) купив приміщення за №№ 1, 2, 3, 5, загальною площею 81,1 кв.м., розташовані в експериментальному цеху, позначеному на генеральному плані за № 2 що знаходиться за адресою: м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул.Горького, 145.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання вищезазначеної угоди недійсною на підставі ст.48 ЦК УРСР та в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на час укладення спірного договору майно не належало відповідачу-2.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2003 року у справі № Д31/3 (суддя –Мороз В.Ф.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Рішення суду вмотивоване тим, що на час укладання оспорюваного договору, майно, яке є предметом спірної угоди, належало особі, що його відчужувала, а саме Колективному підприємству “Луч”, що підтверджується свідоцтвом на право власності, виданим на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради від 14.02.2001 року за № 73, яке є правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Перегляд рішення за вищенаведеною статтею здійснюється на спеціальних підставах, якими є нововиявлені обставини. У статтях 113–114 ГПК України передбачений особливий процесуальний порядок щодо перегляду рішень господарського суду за цими обставинами.
Під час розгляду заяви, подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має перевірити наведені заявником обставини на відповідність положенням ст.112 ГПК України.
Згідно ч.8 ст.114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Виходячи із змісту вищенаведених норм перевірка обґрунтованості заяви про перегляд судового рішення і новий розгляд справи по суті проводяться в окремих судових засіданнях. Звідси, до скасування рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, місцевий суд, який його переглядає, не користується правами наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що факт визнання недійсним в установленому законом порядку вищеозначеного свідоцтва, наявністю якого суд обґрунтував відмову позивачу в позові, є нововиявленою обставиною для даної справи.
Звідси висновок, що суди неправомірно відмовили позивачу в задоволенні заяви про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами з тих підстав, що позивач не є стороною спірної угоди, оскільки зазначене може бути підставою для відмови в позові, а не підставою для відмови у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів погоджується з тим, що право особи, яка вважає себе власником майна, не будучи стороною угоди, згідно якої таке майно було відчужене, не може бути захищене шляхом визнання цієї угоди недійсною, оскільки наслідком недійсності угоди за ст.48 ЦК УРСР є застосування до її сторін двосторонньої реституції. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві не просив застосувати наслідки, передбачені ст.48 ЦК УРСР. За приписами ст.225 ЦК УРСР право продажу майна належить власникові. Порушення наведеної норми закону є підставою для визнання угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам закону. Слід зазначити, що статтею 1 ГПК України встановлено, що звернення до господарського суду мають лише ті особи, права та охоронювані законом інтереси яких було порушено або з метою запобігання правопорушенням. Разом з тим, з’ясування того чим позивач обґрунтовує порушення свого права або охоронюваного законом інтересу можливе лише в ході розгляду справи після скасування рішення за нововиявленими обставинами, оскільки, як зазначалось вище, при прийнятті рішення по даній справі невірне обрання позивачем способу захисту свого права судами не встановлювалось і не було підставою для відмови йому в позові.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявнику було неправомірно відмовлено у перегляді рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2003 року в даній справі за нововиявленими обставинами, тому ухвалені судові акти підлягають скасуванню з направленням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111, ст.11113 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” від 17.07.2006 року № 1 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року у справі № Д31/3 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року у справі № Д31/3 –скасувати.
Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2003 року у справі № Д31/3 Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |