Справа № 11-165/11Головуючий у 1-й інстанції Комендат Р.Т.
Категорія - 296 ч.1Доповідач - Максимович Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Максимовича Ю.А.
Суддів - Демченко О.В., Римар Т.М.
з участю прокурора –Сеник Н.В.,
захисника – ОСОБА_1
засудженого –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Підволочиського районного суду від 21 лютого 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, одружений, не працюючий, раніше судимий: 24 грудня 2008 року Збаразьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі. Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 09.08.2010 року звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання у виді п'яти місяців та два дні,
засуджений за ч.1 ст.296 КК України до 1 року і 6 місяців обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст.72 КК України покарання у виді 1 року і 6 місяців обмеження волі переведене у покарання, що відповідає 9 місяцям позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково, у виді 5 місяців позбавлення волі, приєднано невідбуте ОСОБА_2 покарання за вироком Збаразького районного суду від 24 грудня 2008 року і остаточне покарання призначено 1 рік і 2 місяці позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишена попередня - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 3 жовтня 2010 року близько 04-00 год., перебуваючи на березі ставка, що в селі Гнилички Підволочиського району Тернопільської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно вступив у конфлікт з орендарем ставка ОСОБА_3, під час якого умисно наніс удар у ліву половину обличчя потерпілому, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, застосувати щодо нього закон про менш тяжкий злочин, та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України, посилаючись на те, що вирок суду є занадто суворим, не відповідає дійсним обставинам справи та особі засудженого. Зокрема вказує, що на його думку, в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оскільки його дії не супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Крім цього, апелянт вважає, що міра покарання призначена йому без врахування фактичних обставин, що передували вчиненому ним та поведінки самого потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтравили апеляцію з мотивів викладених в ній, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що вона до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, відповідають фактичним обставинам справи і є обґрунтованими.
Суд належним чином проаналізував у вироці зібрані докази та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2. складу злочину передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
Посилання засудженого ОСОБА_2 на відсутність в його діях складу цього злочину спростовується як повним визнанням ним своєї вини, так і зібраними у справі доказами.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч.1 ст.296 КК України є вірною і ніякого сумніву у колегії суддів не викликає.
Безпідставним є посилання апелянта в апеляції на невірну кваліфікацію його дій за ч.1 ст.296 КК України у зв'язку з тим, що його дії не супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Так, згідно пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, йому вмінено грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося лише особливою зухвалістю
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України даних в п.5 Постанови №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Дані дії по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 повністю визнав і сам засуджений ОСОБА_2, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, а також підтвердив це і сам потерпілий.
У зв’язку з цим, не відповідають вимогам закону твердження засудженого, що в його діях є лише склад адміністративного правопорушення. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Тому посилання засудженого в апеляційній скарзі на невірну кваліфікацію його дій є безпідставним.
З матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що досудовим слідством та судом досліджено усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи і даних, які б свідчили про його упередженість щодо засудженого ОСОБА_2 немає, тому доводи засудженого в апеляційній скарзі про однобічність і неповноту судового слідства та неналежну оцінку доказів є необґрунтованими.
Крім цього, заперечуючи наявність складу злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України і стверджуючи, що в його діях є лише склад адміністративного правопорушення, засуджений ОСОБА_2 в апеляції, в протиріччя цим своїм вимогам, в той же час просить пом'якшити призначене йому судом покарання за вчинення кримінального злочину, мотивуючи це тим, що суд в повній мірі не врахував всіх обставин по справі, чим фактично визнає свою вину за вчинення хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Покарання засудженому суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, судом обґрунтовано враховано те, що засуджений повністю визнав себе винним та розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, стан його здоров'я.
Разом з тим, суд першої інстанції врахував і те, що засуджений ОСОБА_2 вчинив даний злочин в період умовно-дострокового його звільнення від відбування покарання за попереднім вироком суду та прийшов до вірного переконання про неможливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства.
Призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України за вищезазначених обставин неможливе.
Таким чином, покарання ОСОБА_2 призначене у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України та є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Таким чином, при перевірці вироку суду в апеляційному порядку не встановлено підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 21 лютого 2011 року відносно нього - без зміни
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.А. Максимович