ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 40/278-04 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рибака В.В.,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Восток” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 року та рішення Господарського суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року у справі Господарського суду Харківської області № 40/278-04 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк», м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністі “Фірма “Восток”, м. Харків, третя особа на стороні позивача –Закрите акціонерне товариство «ФК «М-Брок», м. Харків, третя особа на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Богодухівський комбікормовий завод», с. Губарівка, Богодухівський район, Харківська область, про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення 1 040 000 грн.,
за участю представників сторін:
скаржника (відповідача) –ТОВ “Фірма “Восток”, –Мартинюк С.В. (дов. від 30.01.2006 р.);
позивача –ВАТ “Мегабанк”, –Старжинська О.С. (дов. від 18.01.2006 р.);
третьої особи на стороні відповідача –ТОВ “СП “Богодухівський комбікормовий завод”, –Мартинюк С.В. (дов. від 18.09.2006 р.);
ВСТАНОВИВ:
У червні 2004 року позивач ВАТ «Мегабанк»пред»явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ «Фірма «Восток», третя особа на стороні позивача –ЗАТ «ФК «М-Брок», третя особа на стороні відповідача –ТОВ «СП «Богодухівський комбікормовий завод», про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення 1 040 000 грн.
Вказував, що 30 грудня 2003 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 130/2003, відповідно до умов якого він надав відповідачеві відновлювальну кредитну лінію в сумі 1 500 000 грн. на строк з 29 грудня 2003 року по 28 грудня 2006 року та в сумі 500 000 грн. на строк з 20 січня 2004 року по 12 грудня 2006 року включно, зі сплатою 24 % річних.
У забезпечення виконання відповідачем зобов»язань за вказаним договором, ТОВ «Богодухівський комбікормовий завод»- заставодавець і майновий поручитель за Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток»згідно з договором застави майна № 130/2003-з від 30 грудня 2003 року та договором № 130/2003-з-1 застави майна від 30 грудня 2003 року передав йому у заставу рухоме та нерухоме майно згідно Додатку № 1 та відповідно до п. 2.1.5 договорів застави зобов»язався надавати вільний доступ до заставленого майна для перевірки предмету та стану застави.
Посилаючись на не забезпечення заставодавцем доступу до предмету застави, ненадання відомостей про знаходження заставленого майна у податковій заставі та невиконання вимог п. 2.1.1, 2.1.4 договору застави майна від 30 грудня 2003 року № 130/2003-з та договору застави майна № 130/2003-з-1, що призвело або може призвести до втрати забезпечення кредитного зобов»язання, а також на відмову відповідача задовольнити його пропозицію про дострококе розірвання кредитного договору з зазначених підстав, позивач просив задовольнити його вимоги про дострокове розірвання договору в порядку, що передбачений ст. 188 ГК України, стягнути на його користь заборгованість в сумі 1 670 000 грн. та збитки, завдані неналежним виконанням умов договору в сумі 1 000 000 грн.
26 січня 2005 року позивач змінив підстави позову.
Вказував, що 13 грудня 2004 року між ним та ЗАТ «Фінансова група «М-Брок»був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого він передав новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором № 130/2003 від 30 грудня 2003 року в обсязі, що виникнуть після підписання договору, при цьому право вимагати повернення поточної заборгованості в сумі 40 000 грн. не передається.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов»язань, визначених в п. 3.2.5 кредитного договору № 130/2003 від 30 грудня 2003 року: ненадання документів, які засвідчують право вимоги за кредитним договором, звітів та балансів, матеріалів перевірки забезпечення кредиту та інших документів для оцінки кредитного ризику, ним не було виконане зобов»язання передбачені в п. 2.1.1 Договору про відступлення права вимоги, та сплачено платіжним документом № 302-1 від 25 січня 2005 року штраф на користь нового кредитора в сумі 1 000 000 грн., що є збитками, які позивач просив відшкодувати з відповідача та стягнути 40 000 грн. кредиту, отриманого відповідачем за кредитним договором, достроково розірвавши кредитний договір.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року (колегія суддів Светличний Ю.В. – головуючий, Ковальчук Л.В., Швед Е.Ю.) позов задоволено.
Постановлено достроково розірвати кредитний договір № 130/2003 від 30 грудня 2003 року, укладений між ВАТ «Мегабанк»та ТОВ «Фірма «Восток», стягнути з відповідача на користь позивача 1 000 000 збитків, завданих неналежним виконанням умов кредитного договору та 40 000 суми кредиту, а також судові витрати.
Рішення мотивоване посиланнями на положення ст. 651 ЦК України та неналежним виконанням відповідачем умов п.п. 2.1.1, 2.1.4 договору № 130/2003-з застави майна від 30 грудня 2003 року та договору № 130/2003 –з-1 застави майна від 30 грудня 2003 року щодо надання для перевірки предмету застави та щодо страхування предмету застави на його повну вартість за свій рахунок внаслідок знаходження предмету застави у податковій заставі, що виникла 15 січня 2004 року. Зазначені обставини вважав підставою до дострокового розірвання кредитного договору на вимогу позивача. За відсутності доказів сплати першого страхового платежу та набуття чинності договорами страхування № 00054 та №00056, наданими третьою особою –ТОВ СП «Богодухівський комбікормовий завод», - вважав ці докази неналежними та такими, що не можуть вважатися доказами виконання відповідачем зазначених умов договору.
Рішення в частні стягнення збитків на користь позивача мотивоване посиланнями на наявність причинно-наслідкового зв»язку між порушенням відповідачем п. 3.2.5 кредитного договору в частині ненадання фінансових документів документів позивачеві та сплатою позивачем на користь ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок»штрафу в сумі 1 000 000 грн. за не надання новому кредитору фінансових документів всупереч умов п. 2.1.1 договору про уступку права вимоги за кредитним договором, укладеного між позивачем та ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок».
Вважав, що передача позивачем новому кредитору права вимоги за кредитним договором, укладеного з відповідачем, в обсязі, що виникне після підписання договору про уступку права вимоги, відповідає вимогам ст. 514 ЦК України, не тягне передачі прав та обов»язків за основним зобов»язанням, тому заміна кредитора у кредитному зобов»язанні без згоди відповідача не уперечить змісту кредитного договору, яким передача прав та обов»язків за договром заборонена.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 року (колегія суддів у складі: Афанасьєва В.В.-головуючий, Демченко В.О., Шепітько І.І.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постанову у даній справі з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 63, 77, 80 ГПК України, неправильного застосування та порушення норм ст.512 ЦК України, ст. 638, 549 ЦК України, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача за безпідставністю.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на права та обов’язки боржника і, таким чином, не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено місцевим господарським судом, 30.12.2003р. між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №130/2003, згідно умов якого відповідач зобов’язався надати позивачу - відновлювану кредитну лінію на виробничі потреби в сумі 1500000,00грн. з 29.12.2004р. по 28.12.2006р. включно та 500000,00 грн. строком з 20.01.2004р. по 28.12.2006р. включно, зі сплатою 24% річних. Пунктом 3.2.5 кредитного договору встановлено зобов”язання відповідача надавати банку бухгалтерський баланс, планові, звітні документи та інші матеріали для оцінки кредитного ризику, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням.
У забезпечення своєчасного виконання позивачем зобов'язань за договором, майновий поручитель позивача - відкрите акціонерне товариство “Богодухівський комбікормовий завод” передав у заставу позивачеві-заставодержателю рухоме та нерухоме майно згідно Додатку № 1, який є невід”ємною частиною договорів застави, що належить йому на праві власності та, як зазначено в п. 1.2 договорів, не заставлено іншому кредитору, під арештом, забороною та судовим спором не перебуває.
Відповідно до умов п.2.2.1 договору застави майна № 130/2003-з від 30 грудня 2003 року та договору № 130/2003-з-1 застави майна від 30 грудня 2003 року позивач зобов»язаний перевіряти документальну та фактичну наявність і стан предмету застави, умови його зберігання та використання.
Пунктами 2.1.4 вказаних договорів при залишенні у нього заставленого майна заставодавець зобов»язаний застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість на користь заставодержателя.
Згідно умов п. 2.1.5 договорів застави заставодавець зобов»язується надавати для перевірки предмета та стану застави представникам заставодержателя вільний доступ до заставленого майна.
Відповідно до положень ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в іних випадках встановлених договором або законом.
Задовольняючи вимоги позивача про дострокове розірвання кредитного договору №130/2003 від 30.12.2003 р., місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, права та обов»язки сторін, і виходив з того, що внаслідок незабезпечення заставодавцем доступу до предмету застави, ненадання документів та матеріалів для оцінки кредитного ризику, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням, невиконання зобов»язання по страхуванню за свій рахунок предмету застави на його повну вартість на користь заставодержателя та ненадання відомостей застводержателю про наявність податкової застави на майно. Відповідачем допущено порушення істотних умов кредитного договору, укладеного між сторонами, і ці порушення тягнуть за собою правові наслідки у вигляді розірвання договору на вимогу банку та виникнення зобов»язання по поверненню залишку отриманого кредиту в сумі 40 000 грн.
Відповідно до п. 7.4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 6 липня 2000 року № 279, у випадку не здійснення перевірки заставленого майна та відсутності документів, що засвідчують наявність і стан забезпечення, банк зобов»язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.
Зважаючи на викладене, слід погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що допущені порушення є істотними для спірного договору.
Дані висновки суду грунтуються на матеріалах справи, відповідають встановленим обстаивнам та наведеним вимогам закону.
Задовольняючи вимоги позивача про відшкодування збитків, суд виходив з того, що сплата позивачем на користь ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок»штрафу в сумі 1 000 000 грн. є збитками позивача, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем п. 3.2.5 умов кредитного договору.
Як встановлено судом, 13 грудня 2004 року між позивачем ВАТ «Мегабанк»та третьою особою ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок»був укладений договір про уступку права вимоги № 09-720, предметом якого є право вимоги за спірним кредитним договором № 130/2003 від 30 грудня 2003 року, укладеним між сторонами в даній справі, що виникнуть після підписання даного договору, при цьому право вимоги поточної заборгованості по кредитному договору не передається.
Пунктом 2.1.1 договору про уступку права вимоги позивач зобов»язаний протягом двох днів з дня підписання договору передати новому кредитору документи, які засвідчують права вимоги за кредитним договором та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з умовами, що викладені в п.4.1 договору, у разі невиконання, несвоєчасного виконання або виконання не в повному обсязі банком зобов»язань, передбачених п.2.1.1 цього договору, позивач сплачує новому кредитору штраф в сумі 1 000 000 грн.
Як встановлено судом, факт сплати позивачем штрафу за не виконання умов п. 2.1.1 договору про уступку права вимоги на користь третьої особи в розмірі 1 000 000 грн. підтверджено платіжним дорученням № 302-1 від 25 лютого 2005 року.
При вирішенні спору суд дослідив обгрунтованість заявлених збитків, встановив наявність передбачених законом підстав для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, та встановив наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Отже, слід вважати належними та погодитися з висновками суду про те, що неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору унеможливило виконання позивачем вимог п. 2.1.1 договору про уступку права вимоги, укладеного між банком та ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок» та потягло збитки у вигляді сплати останнім штрафу в сумі 1 000 000 грн., які підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.
При цьому судом надано належну правову оцінку договору про уступку права вимоги від 13 грудня 2004 року, укладеному між позивачем ВАТ «Мегабанк»та третьою особою ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок», встановлено обсяг прав та обов»язків, що передаються та викладено обгрунтовані висновки про те, що передача новому кредиторові права вимоги за кредитним договором, що виникнуть після підписання договору про уступку права вимоги, за виключенням права вимоги поточної заборгованості в сумі 40 000 грн., не суперечить умовам кредитного договору, та положенням ст.ст. 512, 516 ЦК України, якими встановлено підстави та порядок заміни кредитора у зобов»язанні.
Оскільки, як встановлено судом, заміни кредитора в основному зобов»язанні не відбулося, до нового кредитора перейшли права у зобов»язанні лише в обсягах і на умовах, встановлених договором про уступку права вимоги, висновки суду щодо відповідності договору про уступку права вимоги умовам закону та про відсутність підстав вважати цей договір неукладеним сліж вважати правильними.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
За таких обставин слід вважати безпідставними доводи касаційної скарги про недійсність договору про уступку права вимоги та про відсутність підстав до задоволення вимог позивача про відшкодування збитків, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи.
Посилання касаційної скарги на порушення судами вимог норм процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і є надуманими.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, порушень норм матеріального права та вимог процесуального законодавства судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не допущено, підстави для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 року у даній справі відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Восток” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 року у справі Господарського суду Харківської області № 40/278-04 залишити без змін.
Судді: Рибак В.В.
Михайлюк М.В.
Дунаєвська Н.Г.