Справа № 2-1708/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", за участі третьої особи Національного банку України про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду і просить визнати недійсним кредитний договір №49.28/168/С-Р-06 укладений між ним ОСОБА_1 та ПАТ «Кредитпромбанк». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення позивачем кредитного договору не було визначено грошового еквіваленту  суми кредиту в національній валюті, при цьому відповідач на момент укладення договору не мав індивідуальної  ліцензії  на надання та отримання кредиту в іноземній валюті. Отже позивач вважає, що йому  чинним законодавством не було надано право здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за договором та внесення плати за користування кредитом на користь відповідача шляхом внесення доларів США в касу відповідача. Зазначені обставини свідчать про недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою ст.. 203 ЦК України.

В судовому засіданні позивач підтримав  позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог позивача, вказуючи на те, що при укладенні договору були дотримані всі вимоги чинного законодавства, позивач обрав вид кредитування на власний розсуд, враховуючи і ту обставину, що відсотки за користування кредитними коштами були значно нижчими ніж за користування в національній валюті. При цьому представник відповідача вказував також на те, що відповідач мав усі необхідні повноваження для здійснення валютних операцій, оскільки отримав необхідну банківську ліцензію та дозвіл НБУ. Твердження позивача про необхідність отримання індивідуальної ліцензії вважав повністю безпідставним.  

Національний банк України направив до  суду заяву відповідно до якої вважав безпідставним його  залучення до участі в справі.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду судом було встановлено, що 16 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ (після зміни назви ПАТ )«Кредитпромбанк»  було укладено кредитний договір  №49.28/168/С-Р-06. Згідно вказаного договору відповідач надає  позивачу кредит , а позивач приймає його на наступних умовах : розмір кредиту -54 000; валюта кредиту – долари США; цільове призначення кредиту – придбання нерухомого майна. Позивач зобов’язався належним чином використати і повернути відповідачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання, що визначені у цьому договорі.   

Як встановлено під час судового розгляду, в тому числі і поясненнями   позивача , він  особисто обрав запропонований вид кредитування, оскільки дійсно відсотки за користування кредитними коштами мали переваги серед інших видів кредитів.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.  

Законом України “Про банки і банківську діяльність”встановлено, що кошти в розумінні цього Закону, це гроші у національній  або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно п.3 частини першої ст.47 цього ж Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.    

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії  видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії , на весь період дії режиму валютного кредитування.  Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення  операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

ВАТ «Кредитпромбанк» отримав банківську  ліцензію  НБУ №174 від 20.05.1997р. на право здійснювати  банківські операції , визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону  України “Про банки та банківську діяльність”, а також Дозвіл  НБУ №174-2 від 20.05.1997р. на право здійснення операцій,  визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47  цього ж Закону.

Пункт 4 статті 5 Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, передбачає отримання індивідуальної ліцензії  на надання і одержання кредитів в іноземній валюті у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  Таких обмежень діюче законодавство не передбачає.   

За таких обставин посилання позивача на недодержання відповідачем норм чинного законодавства, яке регулює повноваження відповідача для надання кредиту в іноземній валюті є безпідставним.

Посилання позивача на те, що відповідач зобов’язаний  був визначити зобов’язання у грошовій одиниці  України (гривні)  на рівні іноземного курсу валюти станом на день укладення договору є необґрунтованим. Так, норми чинного законодавства чітко визначають, що у разі визначення   грошового  еквіваленту  в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом.   Офіційні курси іноземних валют, встановлюються НБУ і не є незмінними. Взявши на себе зобов’язання повернути отриманий кредит у вигляді іноземної валюти, позивач самостійно обрав вид кредитування в такий  спосіб. Відповідач в свою чергу є особою, яка на власних умовах і на власний  ризик здійснює діяльність пов’язану із залученням грошових коштів, а отже уклавши з позивачем кредитний договір в іноземній валюті розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов’язань, а саме на повернення кредитних ресурсів, отриманих за вказаним договором.

Отже під час судового розгляду обставини невиконання сторонами в момент вчинення правочину вимог закону не знайшли свого підтвердження.

Вищезазначені обставини переконують суд в необґрунтованості поданого позивачем позову, а тому вимоги позивача підлягають відхиленню.         

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 524 ЦК України, Закону України “Про банки та банківську діяльність”,  ст.ст. 8,10,11,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

   Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", за участі третьої особи Національного банку України про визнання кредитного договору недійсним, залишити без задоволення.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                            Л. І. Цокол