Справа  № 2-а-3564/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 квітня 2011 року                                                                                м.Одеса

Суддя Суворовського районного суду м.Одеси Позняк В.С., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з аварією на ЧАЕС, та особою, віднесеною до першої категорії, і згідно законодавства розмір його державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути нижчим: державної –8 мінімальних пенсій для інвалідів другої групи; додаткової - 75% мінімальної пенсії за віком для інвалідів другої групи, тоді як відповідачем виплачується пенсія у значно нижчому розмірі, у зв’язку з цим позивач просив суд зобов’язати його здійснити перерахунок державної і додаткової пенсії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 вищевказаного Закону України з 22 вересня 2010 року та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.

25 березня 2011 року у справі було відкрито скорочене провадження. Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси свої письмові заперечення у встановлений строк до 11 квітня 2011 року не надало.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

У ході судового розгляду встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеною до першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1  від  06 грудня 2008 року, є інвалідом другої групи. На даний час позивач перебуває на обліку в УПФ України в Суворовському районі м. Одеси.

Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.  

Згідно ст.50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам 2-ї групи –75% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997р. № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є чинною, передбачений механізм обчислення вказаних пенсій, який відповідає критеріям, визначеним ст.54 Закону.  

Суд, при вирішенні спору, виходить з наступного,  

• відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

•за ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.  

• згідно з ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно положень ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Виходячи з вищенаведеного, вважаю, що при вирішенні спору необхідно враховувати вимоги Законів, які мають вищу юридичну силу над підзаконними актами, а тому, суд не може погодитись з посиланням відповідача, оскільки Кабінет Міністрів України при визначенні порядку застосування закону не може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених законом.  

Таким чином, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” під час розрахунку пенсій позивача необхідно застосовувати мінімальну пенсію за віком, яка згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вираховується відповідно до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».

Відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри доплат, пенсій, компенсацій встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, згідно з частиною третьою ст.67 вищезазначеного Закону: у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір основної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4.  

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»– дія положень цього Закону не може зупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.  

На думку суду, необхідно керуватися саме ст.54 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання щодо соціального захисту населення потерпілого від аварії на ЧАЕС та визнавав не конституційними окремі положення Законів, щодо внесення змін до статей вказаного Закону.  

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відмова Управління ПФУ в Суворовському районі у перерахунку державної та додаткової пенсії позивачу, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, є необґрунтованою, а тому відповідача необхідно зобов’язати здійснити перерахунок пенсії починаючи з 22 вересня 2010 року відповідно до ст.ст.54,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 71, 158-163, абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, суддя -

                                    П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 22 вересня 2010 року відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державної в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплату з врахуванням раніше виплачених сум.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.                        

Суддя: