Справа № 2-334/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"06" квітня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого –судді                                 В.П. Гончарука

при секретарі                                              І.І. Потапові

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ЗАТ «Міська страхова компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, –

ВСтановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просили стягнути з ОСОБА_3, ЗАТ «Міська страхова компанія»суму моральної шкоди, завданої їм внаслідок ДТП., що мала місце 30.04.2010р. та сталась в наслідок порушень вимог ПДР України ОСОБА_3

Враховуючи те, що суму матеріальної шкоди, завданої їм внаслідок ДТП було відшкодовано ЗАТ «Міська страхова компанія»в рамках виконання відповідного договору обов»язкового страхування цивільно –правової відповідальності водіїв наземних транспортних засобів, позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 - 10 000 грн. моральної шкоди а також по 2 500 грн. моральної з ЗАТ «Міська страхова компанія»на кожну з позивачів, поклавши судові витрати та витрати пов»язання з правовою допомогою в сумі 2000 грн. на відповідачів солідарно.

В судовому засіданні сторона позивачів позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ЗАТ «Міська страхова компанія»заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Сторона відповідача ОСОБА_3 також заперечувала проти заявлених вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, експертів дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 30.04.2010  року трапилась ДТП за участю автомобіля «Вольксваген»д/н НОМЕР_2, належного ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Ніссан»д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3

Дорожньо –транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм автомобіля «Ніссан»правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2010р. по справі № 3-2915/10 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України відносно ОСОБА_3

Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено та враховуючи специфіку події судом визнається як дійсне, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 як власник пошкодженого транспортного засобу та ОСОБА_2, як особа, що керувала ним під час зіткнення зазнали певних моральних страждань під час вирішення питань, пов»язаних з ліквідацією та врегулювання питань, пов»язаних з пошкодженням автомобіля щодо першої та безпосередньої участі в ДТП щодо останньої.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд керується вимогами ст. 23 ЦК України, згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та бере до уваги обставини, що стали підставою душевних страждань, що витікають з вирішення питань, пов»язаних з заподіяною внаслідок ДТП шкодою, а також враховує те, що ОСОБА_2 була вагітна внаслідок вказаної ДТП, однак її сума, визначена позивачами значно завищена. В цій частині суд вважає доцільною сумою відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 1000 грн. на користь ОСОБА_1 та 1500 грн. на користь ОСОБА_2, які належні до сплати виключно ОСОБА_3, оскільки ЗАТ «Міська страхова компанія»своїми безпосередніми винними діями не завдавала будь - якої шкоди позивачам, що свідчить про відсутність підстав, передбачених ст.. 1167 ЦК України для такого відшкодування.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України за виключенням витрат, пов»язаних з правовою допомогою, адже ст. 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової  допомоги  адвоката  або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони,  крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат  на  правову  допомогу встановлюється законом.

Положення вказаної статті, виходячи з науково –практичного коментаря Цивільно –процесуального кодексу України за загальною редакцією кандидата юридичних наук С.С. Бичкової, (Київ, вид. Атіка, 2008 рік), слід застосовувати в наступному розумінні.

Після закінчення розгляду справи стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Розмір плати за правову допомогу встановлюється договором, між стороною та адвокатом або іншим фахівцем в галузі права.

У ч. 2 коментованої ст. 84 ЦПК України передбачено наявність граничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу, які повинні встановлюватись законом.

Оскільки на день розгляду даної справи таке законодавство ще не прийнято, граничні розміри витрат на правову допомогу регулюються в порядку, аналогічному до встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою визначено, що сума витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні по цивільній справі, на користь якої ухвалено судове рішення, за умови, що компенсація сплачується іншою стороною, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи те, що позивачем не було надано погодинний звіт про виконану роботу адвоката, акт виконаних робіт та квитанцію, що підтверджує оплату послуг суд не вбачає підстав для відшкодування таких витрат за рахунок відповідачів.

Керуючись ст. ст. 23, 1190, 1167, 1187, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 208, 215, ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1500 грн. моральної шкоди, 08 грн. 50 коп. державного мита та 37 грн. збору на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, всього стягнувши 1545 (одну тисячу п»ятсот сорок п»ять) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва на протязі 10 діб з моменту його проголошення.

С у д д я