Справа № 2-1367/11

Р І Ш Е Н Н Я

(Заочне)  

іменем України

"08" квітня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого –судді                                            Гончарука В.П.

при секретарі                                                         Потапові І.І.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом  Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

Моторне  (транспортне) страхове  бюро України звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь  коштів в розмірі понесених витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, сплачених в порядку ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»потерпілій особі в наслідок ДТП, що мало місце 14.03.2007 р. та сталось через порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, оскільки його цивільно -  правова відповідальність на момент ДТП застрахована не була.

Сума страхового відшкодування склала 6 738,93 грн. та була виплачена власнику автомобіля "Фіат" д/н НОМЕР_1, який було пошкоджено внаслідок ДТП ОСОБА_3, а для її визначення МТСБУ замовило та сплатило авто товарознавче дослідження, вартість якого склала 640 грн. та скористалось послугами аварійного комісара на суму 100 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути в порядку регресу з відповідача вказані суми страхового відшкодування, вартості послуг аварійного комісара та вартості автотоварознавчого дослідження, поклавши на нього судові витрати, в тому рахунку витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Представник позивача  в судове засідання надала заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі та просила розглянути справу у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що сторона позивача  втретє надала до суду клопотання про оголошення перерви по справі, за умови, що по справі вже було прийнять та скасовано заочне рішення без надання належних підтверджень поважності неприбуття в судові засідання, суд не враховує підстави такого, зазначені позивачем за поважні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений  і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів що у даному випадку вбачається за доцільне.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2007 року в місті Києві мала місце дорожньо –транспортна пригода за участю автомобіля «Опель»д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Фіат»д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який знаходився за кермом цього автомобіля на підставі доручення на право керування та розпорядження, виданої на її ім»я особою, уповноваженою на те власником автомобіля «Фіат», ОСОБА_3

ДТП сталось в наслідок порушення ПДР України ОСОБА_1 Вказане підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.05.2007 року по справі № 3-14550/07 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 18).

Відповідно до частини третьої ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В результаті вказаної ДТП автомобіль «Фіат»д/н НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, сума шкоди за якими виходячи зі звіту автотоварознавчого дослідження ЗАТ УЦПЗ"Експерт - Сервіс" від 04.04.2007 р. № 268 становить 10 258,72 грн., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу, виходячи з чого суму збитків визначено еквівалентно до ринкової вартості пошкодженого автомобіля, що дорівнює 8791,76 грн., вартість неушкоджених під час ДТП деталей та механізмів автомобіля «Фіат»згідно звіту автотоварознавчого дослідження ЗАТ УЦПЗ "Експерт - Сервіс" від 04.04.2007 р. № 268-1  склала  2647,80 грн.

Оскільки автомобіль «Фіат»д/н НОМЕР_1 у його власника, ОСОБА_3 не вилучався, МТСБУ сплатило їй різницю між визначеною загальною сумою завданої автомобілю шкоди та вартістю неушкоджених під час ДТП його деталей та механізмів, що склало 6 143,96 грн.

Крім того, позивач вимушено поніс витрати пов»язані з оплатою автотоварознавчих досліджень в розмірі 640 грн. та послуг аварійного експерта в розмірі 100 грн. Такі витрати суд також відносить до шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача.

Оскільки цивільно –правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП застрахована не була, виплата проводилась в рамках вимог пп. "а" п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за завдані збитки.

За нормою ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені витрати.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України).

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Позивач сплатив 1500 грн. за надані юридичні послуги, виходячи з чого вимога про стягнення з відповідача суму витрат, пов»язаних з правовою допомогою також підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 58, 61,79,84, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу 6 143,96 грн. матеріальної шкоди, 640 грн. вартості автотоварознавчого дослідження, 100 грн. вартості послуг аварійного комісара, 1500 грн. витрат, пов"язаних з правовою допомогою, 68,84 грн. державного мита та 120 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього стягнувши 8 572 (вісім тисяч п»ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп.

Повторне заочне рішення оскаржується в загальному порядку, встановленому ЦПК України,шляхом подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення такого рішення.

С у д д я