Справа № 22-ц-1518/2011 Головуючий у I інстанції –Соловей В.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,
при секретарі: Марченко О.О.,
за участю:представника позивача ОСОБА_5, відповідача та представника третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про встановлення земельного сервітуту,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушенням норм процесуального права.
Рішенням Козелецького районного суду від 12.04.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Апелянт посилається на те, що судом порушено вимоги ст.157 ЦПК України, оскільки розгляд справи тривав з жовтня 2010 року по 12.04.2011 року, тобто 5 місяців, а не два. Судом не витребувано докази на яких наполягав апелянт і які мають значення для вирішення справи. Судом всупереч ст.147 ЦПК України незгода суду з висновком експерта не була мотивована в рішенні. Також апелянт звертає увагу суду на те, що рішення правлінням колгоспу „Родіна” протокол №4 від 24.03.1990 року, яким ОСОБА_8 було надано в користування земельну ділянку площею 0,08 га, в дійсності не приймалося. Також висновок суду, що у добровільному порядку питання земельного сервітуту не вирішувалося, не відповідає дійсності, оскільки апелянт зверталась до відповідача, на що останній почав вимагати плату за користування земельною ділянкою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 98 Земельного Кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він
встановлений.
Відповідно до вимог ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За правилами ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Судом по справі встановлено, що ОСОБА_7 є власницею житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, що підтверджується копію договору купівлі-продажу від 06.03.2006 року (а.с.4).
Відповідач ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,0984 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства в с.Виповзів (а.с.30). Ця ділянка є суміжною із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_7
Згідно з висновком №С-9 судової будівельно-технічної експертизи від 28.02.2011 року (а.с.49) на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 існує єдиний заїзд по піщаній дорозі, яка розмита водою, має канави та вибоїни. Під час весняних повеней з квітня по червень заїзд транспортними засобами на територію домоволодіння взагалі не є можливим в зв’язку з тим, що рівень води в річці підіймається на висоту 0.5-1.0 м. вище рівня поверхні землі. Експерт зазначає, що додатковий проїзд до домоволодіння позивача за рахунок використання суміжної земельної ділянки площею 984.0 кв.м. є єдиним можливим варіантом. Також експерт вказує про можливість облаштування вул. Набережної твердим або ґрунтовим покриттям, проте такі роботи будуть потребувати значних капіталовкладень.
Аналізуючи даний висновок слід зазначити, що доводи експерта відносно підвищення рівня води в річці на висоту 0,5-1,0 м. вище рівня поверхні землі суперечить даним, що викладені в листі Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської обл. від 18.11.2010 р. №124, відповідно до яких останній розлив мав місце в 2006 р. Цим же листом доводить до відома Козелецького районного суду, що твердження ОСОБА_7 щодо відсутності під’їзду до належного їй домоволодіння не відповідає дійсності. Щодо газифікації будинку сільська рада зазначила, що позивач із заявою про включення її в план проведення газопроводу по вул. Набережній не зверталася (а.с.16-17).
Протокол про адміністративне правопорушення №006602 щодо чоловіка позивача 10.05.2010 р., складений через їзду останнього на човні поблизу с. Виповзів, і ніяким чином не підтверджує того, що він в цей час добирався до будинку по АДРЕСА_1
Приймаючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з вимогою про встановлення земельного сервітуту безпосередньо до відповідача не зверталася. У добровільному порядку питання про можливість встановлення земельного сервітуту не вирішувалося. Земельна ділянка, що належить відповідачу, використовується ним для ведення особистого селянського господарства, будь-якого наявного шляху на ній немає. Виділення позивачу під безоплатний земельний сервітут частини земельної ділянки відповідача площею у розмірі 96.0 кв.м. є значним розміром площі від загальної площі земельної ділянки. Встановлення земельного сервітуту таким способом не є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки і створить певні труднощі відповідачу у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відсутність належного проходу, проїзду автомобільним транспортом по вулиці Набережній у с.Виповзів у весняний і зимовий періоди минулих років, а також необхідність значних капіталовкладень на будівельно-ремонтні роботи для облаштування дороги, також не є підставою для встановлення земельного сервітуту. А встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки порушуватиме права і законні інтереси відповідача.
Із зазначеними висновками суду апеляційний суд погоджується, оскільки вони є мотивованими, ґрунтуються на матеріалах справи, не спростовані сторонами та відповідають вимогам чинного земельного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 98-100 ЗК України.
Частинами 3 та 4 ст. 101 ЗК України визначено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Позивач, подавши заяву про встановлення земельного сервітуту на право користування земельною ділянкою відповідача, що полягає у можливості проїзду (проходу) через його ділянку для того, щоб мати можливість з квітня по липень під час весняних повеней доїхати до свого будинку, не довела необхідності встановлення сервітуту на користування значною частиною земельної ділянки відповідача, яку відповідач не бути мати змогу використовувати за призначенням.
Позивач не позбавлена можливості поставити питання про встановлення земельного сервітуту на користування певною, чітко визначеною частиною сусідньої земельної ділянки, обговоривши при цьому з відповідачем умови сервітуту – чи буде це користування платним чи безоплатним, строковим чи безстроковим, який саме вид земельного сервітуту вона бажає встановити.
Оскільки позивачем у даній справі не доведено необхідності встановлення земельного сервітуту щодо постійного користування частиною земельної ділянки відповідача та відсутності інших способів для задоволення своїх потреб, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом термінів розгляду справи не є підставою для скасування рішення в силу ч.2 ст.308 ЦПК України,
Документи, які позивач просила витребувати у третьої особи, не впливають на суть спору, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я відповідача (а.с.30) є чинним.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: