Справа № 2-1496/11

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Супрун Г.  Б. ,

при секретарі –                    Костюк А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до АТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк», 3-ті особи: Національний банк України, приватний нотаріус Чернігівського МНО ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору застави ,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся в суд з позовом за захистом своїх прав, в якому просив визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним ТОВ «Укрпромбанк» від 06.12.2007р. з тих підстав, що у Банка відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій, позивач також вносив в касу Банку готівкою долари США для погашення кредиту, хоча за чинним законодавством не мав на це право. На підставі ст.ст.203, 215, 227 ЦК України просив визнати правочин недійсним, і як наслідок визнати недійсним договір поруки.

В судове засідання позивач не з»явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» проти позову заперечувала, надала письмові заперечення.

Представник 3-ї особи НБУ проти позову заперечувала, надала письмові заперечення проти позову, в яких іде посилання на ст.,1054 ЦК України - банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст..2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Крім того, законодавством не визначено межі темінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями (п.2 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») Також послалась на ст..47, 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст..627 ЦК України.

3-тя особа приватний нотаріус в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належно.

Вислухавши представника відповідача, 3-ї особи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

06.12.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрпромбанк» укладено кредитний договір про надання позивачу кредиту на суму 9739,00 доларів США з оплатою 10,60 % річних строком до 04.12.2014р, який надавався на придбання автомобіля (а.с.21-24)

Поручителем для забезпечення виконання зобов»язань боржника виступив ОСОБА_2 на підставі укладеного договору поруки від 06.12.2007р., укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3а.с.11)

В заставу для виконання зобов»язань ОСОБА_3 передав Банку автомобіль «Део Ланос», 2007 року випуску зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1, що підтверджується укладеним договором застави від 06.12.2007р. (а.с. 17-20)

Згідно договору від 30.06.2010р. ТОВ «Укрпромбанк» передав на користь ПАТ «Дельта Банк» активи та права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.71-74)

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 частково погашав кредит, що підтверджується квитанціями (а.с.13-16)

Позивач в позові посилається на ст.227 ЦК України - правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п. в, г, ч.4 ст.5 Декрету передбачено надання кредитів в іноземній валюті за наявності індивідуальної ліцензії Національним Банком України, а також такої ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. На підставі ст..203, 215 ЦК просив визнати правочин недійсним, і як наслідок визнати недійсним договір поруки.

Разом з тим, слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Спеціальне банківське законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" Національному банку надано право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежне від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, та до компетенції Національного банку належать, зокрема:

видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства. Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає банківські операції, які здійснюються банком на підстав банківської ліцензії, і, зокрема, операції з валютними цінностями.

Так, банківська ліцензія - це документ, який надається Національний банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підстав якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

На виконання статті 44 "Про Національний банк України" та статті 5 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" постановок Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001р. за №730/5921, яке встановлює порядок та умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

П.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483, визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється : якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.

За наявності у банку генеральної ліцензії НБУ і письмового дозволу на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання, надання кредитів (позик) у іноземній валюті на території України є правомірним, при цьому наявності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.

Отже, при укладенні спірного договору позичальнику були відомі всі умови кредитного договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Крім того, згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.628 ЦК України визначені на розсуд сторін і погоджені умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, посилання позивача як на підставу визнання кредитного договору недійсним -відсутність індивідуальної ліцензії Банку, безпідставне.

Згідно ст.548 ЦК України недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов»язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним кредитного договору недійсним відсутні, а тому і відсутні підстави для визнання недійсним договору поруки та договору застави як похідні для виконання взятих позивачем на себе зобов»язань.

Керуючись ст.203, 215, 628, 1054, 1056 ЦК України; ЗУ «Про іпотеку», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст.Ю, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк», 3-ті особи: Національний банк України, приватний нотаріус Чернігівського МНО ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору застави - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення.   

Суддя                                                                                           Г. Б. Супрун