Справа № 2-754/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Букіної О.М.
при секретарі Возному М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ СК «УКООПГАРАНТ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
В С Т А Н О В И В :
В жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 (Відповіддач-1) суму матеріальної шкоди у розмірі 11 661,30 грн., з відповідача ТОВ СК «УКООПГАРАНТ» (Відповідач-2) матеріальної шкоди у розмірі 24 990,00 грн..
Також позивач просив стягнути з відповідачів відповідно до розміру задоволених вимог 1 500, 00 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 3 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати по сплаті держмита в розмірі 366, 51 грн. та 120 грн. на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19 вересня 2009 року о 23 год. 45 хв. на вулиці Кудряшова, 15 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «Тойота», держаний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, отримав механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року по справі № 3-8599/09 винним у вказаній вище ДТП визнано ОСОБА_2 та накладено на нього штраф у розмірі 2 550,00 гривень.
Вище зазначена постанова Солом'янського районного суду м. Києва в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ СК «УКООПГАРАНТ», позивач 21.09.2009 року звернувся до страхової компанії з заявою № 432 про виплату страхового відшкодування. В грудні 2009 року ним було отримано відповідь про те, що розмір страхового відшкодування, по вказаній вище події становить 17 014, 87 грн. Також зазначалось, що у разі надання на їх адресу документального підтвердження відновлення ходової частини автомобіля на станції офіційного дилера Тойота «Віді Автострада», розмір страхового відшкодування буде переглянуто згідно вимог чинного законодавства.
Позивач вважає, що розмір страхового відшкодування занижений, а відповідач-2 свідомо нав’язує йому використання послуг офіційного дилера Тойота «Віді Автострада», оскільки без використання його послуг щодо здійснення відновлювального ремонту автомобіля, відповідач відмовляється здійснити виплату страхового відшкодування в повному обсязі.
З метою встановлення суми нанесених позивачу матеріальних збитків він звернувся до Незалежного експертно-юридичного бюро.
Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріальної шкоди за №636/09 від 04.12.2009 року , сума матеріального збитку, заподіяного позивачу в результаті пошкодження його транспортного засобу при ДТП становить 38 173, 24 грн.
В ході розгляду справи судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу, згідно якої сума матеріального збитку завданого позивачу визначено в розмірі 36 651, 30 грн.
Враховуючи викладене вище, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 11 661,30 грн., з відповідача ТОВ СК «УКООПГАРАНТ у розмірі 24 990,00 грн., тобто згідно висновку судової експертизи.
Крім матеріального збитку, позивач зазначає, що йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 3 000, 00 грн.В обґрунтування даного розміру позивач зазначає, що внаслідок ДТП він зазнав моральних страждань внаслідок пошкодження його майна, відсутність засобу пересування призвело до порушення життєвих зв»язків.Вказані події негативно відобразилися на його психоемоційний стан , а тому просив стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.
Враховуючи вище наведене позивач просив позов задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що розмір матеріальної шкоди завищений позивачем, а розмір моральної шкоди є необгрунтваний. Вважає, що за основу у визначенні матеріальної шкоди необхідно брати саме висновок страхової компанії, а не висновок судової експертизи. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги визнавав частково, а саме в частині відшкодування позивачу суми матеріального збитку у розмірі 17014, 48 грн. В обґрунтування заперечень зазначив, що дійсно на день страхового випадку, автомобіль відповідача-1 був забезпечений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4849537 від 24.04.2009 року виданого Київською філією ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант».
12.10.2009 року позивач звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант»з заявою стосовно надання йому матеріалів страхової справи за фактом ДТП. У відповідь на заяву відповідач-2 направив позивачу лист, в якому повідомив, що розрахунок вартості матеріального збитку має обмеження у використанні та призначений виключно для визначення розміру страхового відшкодування. Додатково позивачу було роз’яснено, що суму страхового відшкодування буде виплачено після наданням позивачем заяви про порядок отримання страхового відшкодування.
26.10.2010 року позивач повторно звернувся до ТДВ«Страхова компанія «Укоопгарант»з заявою переглянути розмір страхового відшкодування на основі наданого ним рахунку-фактури № С-00020081 від 25.09.2009 року та звіту про регулювання автомобіля від 25.09.2009 року. У відповідь на дану заяву ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант»повідомило позивачу, що наданий ним рахунок-фактура не може бути покладений в основу розрахунку розміру страхового відшкодування, і лише після надання документального підтвердження, а саме акту виконаних робіт, сума відшкодування буде переглянута.
Представник відповідача-2 зазначив, що у відповідності до п.п. 34.1. ст.. 34 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»ним було проведено дії та отримано Висновок № 0102 автотоварознавчого дослідження «Альфа Плюс»який було взято в основу визначення суми страхового відшкодування.
Згідно даного висновку розмір збитків позивача становить 21 029, 84 грн., в тому числі ПДВ., а тому суму податку на додану вартість та сума безумовної франшизи не враховувалася при визначені страхового відшкодування:
21 029,84-3 504,97 грн.-510,00 грн=17 524,87 грн.
Тому представник відповідача-2 вважає, що в іншій частині позову, щодо стягнення суму страхового відшкодування слід відмовити.
В частині стягнення моральної шкоди, зазначив, що позивачем не надано належного обґрунтування даної вимоги та доказів на підтвердження спричинення йому такої шкоди.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка та експерта, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтею 1188 ЦК України передбачено, що завдана шкода при взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується виною особою.
На підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Судом встановлено, що 19 вересня 2009 року о 23 год. 45 хв. на вулиці Кудряшова, 15 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «Тойота», держаний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року по справі № 3-8599/09 винним у вказаній вище ДТП визнано ОСОБА_2 та накладено на нього штраф у розмірі 2 550,00 гривень.
Вище зазначена постанова Солом'янського районного суду м. Києва в апеляційному порядку не оскаржувалася та надрала чинності ( а.с. 11).
Постановою №11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року “Про судове рішення” (з наступним змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи викладене, суд вважає вину відповідача-1 у скоєнні ДТП доведеною, а тому суд приходить до висновку про правомірність пред'явлених позивачем вимог до відповідача-1.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ СК «УКООПГАРАНТ», позивач 21.09.2009 року звернувся до страхової компанії з заявою № 432 про виплату страхового відшкодування.
Проте, відповідач-2, відмовив йому у виплаті суми страхового відшкодування у розмірі передбаченому полісом страхового відшкодування, а саме 24990,00 грн. за мінусом суми безумовної франшизи, що становить 510, 00 грн. Зазначивши, що згідно висновку № 0102 автотоварознавчого дослідження «Алфа Плюс»розмір збитків становить 21 029, 84 грн., в тому числі ПДВ, а враховуючи, що позивач не є платником податку на додану вартість від даної суми підлягає вирахування сума нарахованого ПДВ та суму безумовної франшизи:
21 029,84-3 504,97 грн.-510,00 грн=17 524,87 грн.
Також з листа відмови відповідача-2 та наданих представниками відповідачів пояснень вбачається, що останні не погоджуються та заперечують наявність пошкодження автомобіля Toyota Avensis д/н НОМЕР_1 ходової частини та як наслідок розмір завданого позивача матеріального збитку в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечувалося , що внаслідок ДТП, що мало місце 19.09.2009 року транспортний засіб Toyota Avensis д/н НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.
Згідно висновку № 0102 «Алфа Плюс»від 28.09.2009 року, проведеного на замовлення відповідача-2, вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 21 029,84 грн.( а.с.57-59)
Згідно Звіту № 636/09 Незалежного експертно-юридичного бюро від 04.12.2009 року, проведеного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 38 173,24 грн ( а.с. 16-17).
Враховуючи обставини справи та спірність розміру матеріальних збитків, судом за клопотання позивача ухвалою суду від 18.01.2011 року по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Правозахист».
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 27 від 29.03.2011 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Avensis д/н НОМЕР_1, в результаті ДТП, яка мала місце 19.09.2009 року становить 36 651,30 грн. ( а.с.78-95).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та покази експерта ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, суд вважає, що при визначені розміру заподіяних позивачу збитків необхідно взяти за основу висновок судової експертизи, виходячи з наступного.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_5 висновок судової автотоварознавчої експертизи № 27 від 29.03.2011 року, підтримав у повному обсязі. Пояснив, що при складанні даного висновку він керувався вимогами закону та методик щодо проведення експертного дослідження.
Підтвердив, що на момент проведення даного дослідження автомобіль позивача відремонтовано не було. При його огляді , за участю представника відповідача-2 були встановлені пошкодження ходової частини автомобіля. Також пояснив, що при визначенні матеріального збитку ним було враховано офіційний лист ТОВ «Автосаміт ЛТД », яке є офіційним дилером автомобілів Toyota, та яке проводило огляд автомобіля позивача 25.09.2009 року та надано звіт про регулювання автомобіля ( а.с. 31,32).
Пояснив, що при поверхневому огляді встановити наявність пошкоджень ходової частини автомобіля є неможливим, а тому при проведенні дослідження автомобіль позивача було розібрано та встановлено наявність скритих пошкоджень задньої ходової частини, розвалу сходження. Також ним було враховано звіт про регулювання ТОВ «Автосамит-ЛТД»( а.с.31)..
З листа від 18.11.2009 року ТОВ «Автосаміт ЛТД »вбачається, що виконати регулювання заднього лівого колеса автомобіля позивача неможливо, оскільки параметри змішення вийшли за межі допуску. Після перевірки встановлено, що розворот задньої осі становить-10 м.м.. Для усунення зміщення заднього лівого колеса потрібно перевірити геометрію кузова, замінити ліву балку, лівий задній поворотний кулак, маточина з підшипником у зборі, замінити задній лівий важіль ( а.с. 32).
Крім того суд вважає, що наявність пошкоджень у вигляді розвалу сходження та пошкодження задньої ходової частини підтверджується звітом № 636/09 від 04.12.2009 року.
Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.
Оцінивши Висновок судової експертизи за №27 від 29.03.2011 року за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи, а тому суд приймає його до уваги при постановленні даного рішення у справі.
Доказів, які б спростували висновок судової експертизи суду не надано. Тому суд вважає, що матеріальна шкода, завдана позивачу підлягає задоволенню в сумі 36 651,30 грн., тобто відновімо до висновку судової експертизи.
Суд не приймає до уваги висновок про оцінку наданий відповідачем-2 , оскільки вважає його не повним з точки зору визначення наявності пошкоджень завданих власнику автомобіля Toyota Avensis д/н НОМЕР_1 та як наслідок визначення матеріального збитку ( а.с. 57-64).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка спеціаліста ОСОБА_7, який складав висновок № 0102 «Алфа Плюс»від 28.09.2009 року, не заперечував, що при його складанні ним було проведено поверховий огляд транспортного засобу та зафіксовані відповідні пошкодження. Підтвердив, що ним не було встановлено пошкодження ходової частини та розвалу –сходження автомобіля позивача, оскільки для встановлення даних обставин необхідно було замовити та надати висновок про дефектування, що зроблено не було. Також пояснив, що необхідності перевірки геометрії кузова, заміни задньої балки, лівого заднього поворотного кулаку, маточини з підшипником у зборі, заміну заднього лівого важіля не було.
З листа позивача від 26.10.2009 року вбачається , що за рекомендаціями ОСОБА_7 позивач замовив дефектування ходової частини , проте експерт не дочекався проведення відповідного дослідження ( а.с. 54), що не заперечувалося ОСОБА_7 в суді.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги та вважає, що наданий відповідачем висновок спеціаліста ОСОБА_7 від 28.09.2009 р. не може вважатися обґрунтованим та таким, що свідчить на користь відповідача-2, а тому не може бути покладений в основу визначення спричиненого позивачу матеріального збитку.
Доводи відповідачів про те, що пошкодження у вигляді розвалу сходження та ходової частини автомобіля позивача були спричинені після ДТП, суд розцінює їх як припущення, оскільки не підтверджені відповідними доказами
Посилання відповідача-2 на ту обставину, що при виплаті страхового відшкодування підлягає вирахування з суми страхового відшкодування ПДВ, в зв’язку з чим дана сума зменшується, не можуть бути прийняті судом до уваги враховуючи наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами, крім загальних норм цивільного законодавства врегульовані спеціальним законодавством у сфері страхування- Законом України «Про страхування»та Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За визначенням ст. 9 Закону України «Про страхування»страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За правилом ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством.
У даному випадку страхове відшкодування виплачується ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант»на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Особливий порядок розрахунку та виплати страхового відшкодування полісом не встановлений, тому ці дії проводяться згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Цим Законом встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 22, 28 Закону).
За правилом ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи положення чинного законодавства у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до фактичних обставин даної справи, суд приходить до висновку, що встановлених законом підстав для виключення із суми збитку, визначеного експертним шляхом, ПДВ 20%, немає.
Тобто відповідач-2 ототожнив випадок, коли такий спосіб виплати страхового відшкодування узгоджений сторонами у договорі страхування, з даним випадком, коли договір (поліс) не містить положення про виплату страхового відшкодування за мінусом суми ПДВ і ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачає виплату страхового відшкодування фізичній особі за мінусом ПДВ.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню розмір матеріального збитку у розмірі 24 990,00 грн. встановленого лімітом полісу за виключенням безумовної суми франшизи у розмірі 510, 00 грн., а з відповідача-1 підлягає стягненню сума матеріального збитку у розмірі 11 661,30 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А тому з урахуванням перенесених моральних страждань суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 -1000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 про стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки діями даного відповідача, позивачу не було спричинено моральної шкоди внаслідок ДТП.
Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, що для відповідача-2 становить 68,2%, а відповідача-1-32,8 %.
Таким чином, з відповідача-2 ТОВ СК «УКООПГАРАНТ» на користь позивача підлягає стягненню витрати по оплаті судової експертизи у розмірі-1023,00 грн. , витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 81,80 грн. , держмито в розмірі 249,95 грн. , а з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 477,00 грн. витрат по оплаті судової експертизи , 116,55 грн. державного мита за вимоги майнового характеру та 8,50 грн. за вимоги про відшкодування моральної шкоди та 38,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1188 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-61, 79,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ СК «УКООПГАРАНТ»на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди-24990 гривень, витрати по оплаті судової експертизи-1023,00 грн., держмита-249,95 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-81,80 гривень, а всього 26 344, 75 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди-11661,30 гривень, моральної шкоди-1000,00 грн., витрати по оплаті судової експертизи-477,00 грн., держмита-125,05 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-38,16 гривень, а всього 13 301,51 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Суддя :