Справа № 2-3539/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Автомобіліст»відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062»про усунення перешкод у користуванні майном та виселення, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року ДП «Автомобіліст»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 проживає у гуртожитку ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»з вересня 1981 року.

У липні 1999 року відповідачу був виданий ордер на поселення на ліжко-місце у кімнаті НОМЕР_1. Однак ОСОБА_1 відмовився отримати його і самовільно зайняв дві кімнати НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.

У 2004 році відповідач ОСОБА_1 звільнив кімнату НОМЕР_2, залишивши у своєму користуванні кімнату № НОМЕР_3.

У 2006 році ОСОБА_1 самовільно поселив у займану ним кімнату № НОМЕР_3 свою дружину ОСОБА_2 Оскільки згідно з ордером № 30, виданим на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ВАТ «КАТП 13062»від 15.07.1999 ОСОБА_1 було надано у користування ліжко-місце у кім. НОМЕР_1, а він займає кімнату № НОМЕР_3 ще й вселив туди без дозволу власника свою дружину, чим грубо порушив права власника.

Як вбачається з довідки, виданої відділом кадрів ВАТ «КАТП 13062», відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством, але у 1998 році звільнився з роботи за власним бажанням.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що означає, що вона забезпечена житлом.

У даний час у кімнаті № НОМЕР_3 знаходяться особисті речі відповідачів, меблі, вони самовільно змінили замки на вхідних дверях кім. № НОМЕР_3, ключі від якої адміністрації ДП «Автомобіліст»не передали, що створює неможливість вселення на ліжко-місця  у кім. № НОМЕР_3 інших осіб, які працюють на підприємстві і потребують житла.

Позивач вважає, що своїми діями відповідачі грубо порушують права власника будівлі гуртожитку, тому звернувся до суду і просить зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні майном, жилим приміщенням –кім. № НОМЕР_3 у гуртожитку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 75/79 та надати можливість власнику вселити на ліжко-місця у кімнаті № НОМЕР_3 інших осіб для спільного проживання; зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити кім. № НОМЕР_3 у будівлі гуртожитку, який знаходиться по вул. Виборзькій, 75/79 у м. Києві від належних йому меблів; виселити ОСОБА_2 з кім. № НОМЕР_3 зазначеного гуртожитку без надання їй іншого житла.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на те, що відповідачі проживають у гуртожитку на законних підставах, оскільки ОСОБА_1 майже 18 років пропрацював у ВАТ «КАТП-13062», його дружина ОСОБА_2 була вселена на підставі протоколу спостережної ради та правління ВАТ «КАТП-13062»№ 16 від 20.02.2001, який на той час був власником гуртожитку, та з боку відповідачів не вчинено жодних дій на порушення прав власника гуртожитку ВАТ «КАТП-13062».

Третя особа ВАТ «КАТП-13062»у судове засідання не з’явилася, хоча повідомлялася судом належним чином за адресою, зазначеною позивачем у позові (а.с. 58 -59). Однак судові повістки поверталися до суду з відміткою: «за зазначеною адресою не знаходиться».

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в м. Києві  Ради народних депутатів.   

Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 12.04.1985 № 2 (із змінами, внесеними постановами від 10.03.1989 № 2, від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», вирішуючи спори про виселення  з гуртожитків, судам слід з’ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач.

Для цього, зокрема,  необхідно  витребувати дані про те, чи  перебуває  будинок,  в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл  санепідемстанції  на його заселення як у гуртожиток; чи зареєстрований він як гуртожиток  у виконкомі районної, міської, районної в місті ради; чи видавався  відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальними устаткуваннями, інвентарем, культурно-побутовими  предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку  громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання  тощо.

Судом встановлено, що будівля  по вул. Виборзькій, 75/79 в м. Києві, має статус гуртожитку, що підтверджується розпорядженням Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації від 24.03.2009 № 361 «Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у Солом’янському районі м. Києва»зі змінами від 24.02.2010 № 246.

Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 14.10.1997 Головним управлінням житлового господарства та майна міста на підставі наказу «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна»від 01.10.1997 № 396-в, власником гуртожитку по вул. Виборзькій, 75/79 в м. Києві є ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»(а.с. 24).

Як вбачається з наказу № 87 від 19.05.2000 «Про передачу майна з балансу ВАТ «КАТП 13062»на баланс ДП «Автомобіліст»та акту передачі від 25.05.2000 ДП «Автомобіліст»є балансоутримувачем гуртожитку по вул. Виборзькій, 75/79 в м. Києві (а.с. 20-22).

З огляду на те, що саме власник майна наділений необхідним обсягом цивільних прав щодо захисту свого права власності, належним позивачем у даній справі є ВАТ «КАТП 13062», проте до суду з позовом звернувся ДП «Автомобіліст», посилаючись на те, що своїми діями відповідачі грубо порушують права власника. Оскільки ДП «Автомобіліст»не є власником гуртожитку, в якому проживають відповідачі, то його права з боку відповідачів не порушені.

Надання жилої площі в гуртожитку здійснюється у відповідності з ст.ст. 128,  129 ЖК України, які встановлюють порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею  за спеціальним ордером, що  є єдиною підставою для вселення, виданим адміністрацією підприємства, установи на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку. Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був направлений на поселення у вищезазначений гуртожиток 08.07.1981 (а.с. 35), що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до записів в обліковій картці (форма 16) ОСОБА_1 був тимчасово прописаний в гуртожитку з 08.09.1981. Прописка постійно продовжувалась і з 27.08.1991 він був постійно зареєстрований в гуртожитку (а.с. 14).

На підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «КАТП-13062»від 15.07.1999 ОСОБА_1 було видано ордер № 30 на право зайняття кімнати НОМЕР_1 (а.с. 13).

Як пояснив у судовому засіданні відповідач у кімнату НОМЕР_1 він не міг вселитися, оскільки на той час там проживали інші особи, тому він займав кімнати НОМЕР_2 і № НОМЕР_3, про що було відомо адміністрації підприємства. У 2004 році відповідач звільнив кімнату НОМЕР_2, залишивши у своєму користуванні кімнату № НОМЕР_3.

Відповідач перебував з ВАТ «КАТП 13062»у трудових відносинах. Відповідно до наказу ВАТ «КАТП 13062»від 01.10.1998 № 146 він був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с. 10).

Проте позивач не ставив вимоги про виселення ОСОБА_1 ні з гуртожитку, ні з кімнати № НОМЕР_3 відповідно до вимог ст. 132 ЖК України, хоча посилався на це у позовній заяві, він просив лише зобов’язати відповідача звільнити вказану кімнату від його власних меблів і надати можливість власнику (не позивачу) вселити в кімнату № НОМЕР_3 інших осіб для спільного проживання. Виселенню підлягає лише дружина відповідача ОСОБА_2, яка на думку позивача, самовільно зайняла приміщення.

Так відповідно до свідоцтва, виданого Леміщинською сільрадою Жажківського району Черкаської області, відповідачі 08.08.1987 уклали шлюб, про що зроблено актовий запис № 7 (а.с. 46).

Згідно з протоколом № 16 спільного засідання Спостережної ради та правління ВАТ «КАТП 13062»від 20.02.2001 дружині ОСОБА_1 –ОСОБА_2 був наданий дозвіл на проживання в гуртожитку з оформленням ордера членам сімей (а.с. 32).

Однак у порушення вимог ст. 129 ЖК України адміністрація підприємства ордер ОСОБА_2 не видала. Проте з огляду на наявність вищезазначеного дозволу підстави вважати, що вона самовільно поселилась у гуртожиток, відсутні.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи те, що до суду з позовом звернулася особа, права якої не порушені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 127 - 129 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986, постановою Пленуму Верховного Суду України  від 12.04.1985 № 2 (із змінами, внесеними постановами від 10.03.1989 № 2, від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 76, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Автомобіліст»відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062»про усунення перешкод у користуванні майном та виселення –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий