№ 2-1961/11

                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

             14.03.2011  року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого  -  судді Горбань Н.І. при секретарі Янковенко І.О.., при секретарі Анісімовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Української корпорації по виробництву м‘яса на промисловій основі «Тваринпром»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

                                            В С Т А Н О В И В:

            У січні 2011р. позивач пред’явив позов до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу від злочину. Зазначив, що відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем відповідно до наказу № 22-к від 18.11.2008р., займаючи посаду водія. 23.07.2010р. сталася ДТП за участю автомобіля «Хюндай»д. н. з. НОМЕР_1, яким керував відповідач, та автомобіля «Ауді»д. н. з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та пасажиркою якого була ОСОБА_3 Відносно відповідача була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В ході розгляду кримінальної справи ОСОБА_2 було подано цивільний позов, в якому він просив стягнути з позивача завдану в результаті ДТП майнову шкоду в розмірі 74150,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. Одночасно ОСОБА_3 також було подано цивільний позов, в якому вона просила стягнути з позивача завдану їй в результаті ДТП майнову шкоду в розмірі 3513,84 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

           Під час розгляду кримінальної справи позивачем було укладено мирові угоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно яких їм було відшкодовано кошти в розмірі 50000,00 грн., по 25000,00 грн. кожному.

           13.12.2010р. Києво-Святошинським районним судом Київської області по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України винесено вирок, згідно якого відповідача було визнано винним та призначено покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом на два роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України відповідач звільнений від основного покарання з іспитовим строком на один рік.

           13.12.2010р. відповідач був звільнений з посади водія за власним бажанням згідно наказу № 7-к.

            Під час прийняття на роботу відповідача на посаду водія з ним було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого відповідач зобов’язався у випадку незабезпечення з його вини збереження ввірених йому матеріальних цінностей, а саме автомобіля «Хюндай»д. н. з. НОМЕР_1, відшкодувати збитки, завдані позивачу у відповідності до чинного законодавства України.

            Просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 50000,00 грн., судовий збір в сумі 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн.  

            Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов і просять суд його задовольнити.

            Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила суду, що позивач після укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність повинен був доплачувати відповідачу за охорону автомобіля по 400,00 грн. в місяць. Після засудження відповідача керівництво позивача запропонувало йому звільнитися з роботи за власним бажанням, залишивши його без роботи. На даний час відповідач не працює, не має заробітку, тому не має можливості відшкодувати шкоду в повному обсязі. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що згідно наказу № 22-к від 18.11.2008р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до позивача з 18.11.2008р. на посаду водія (а. с. № 6).

           Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 18.11.2008р. у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства (а. с. № № 7, 8).

          Згідно вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2010р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом на два роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від основного покарання з іспитовим строком на один рік (а. с. № № 21-24).

             10.12.2010р. між позивачем та потерпілими було укладено мирову угоду, згідно умов якої потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивачем було перераховано кошти в розмірі по 25000,00 грн. кожному, що підтверджується копіями платіжних доручень № 169 та № 170 від 10.12.2010р. (а. с. № № 25, 27).

Таким чином, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наведеними вище доказами, тому вони не заслуговують на увагу.

           Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. (а. с. № № 1, 2).

На підставі викладеного, ст. ст. 134, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61 п. 3, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд,-

                                            В И Р І Ш И В:

           Позов Української корпорації по виробництву м‘яса на промисловій основі «Тваринпром» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.

           Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Української корпорації по виробництву м‘яса на промисловій основі «Тваринпром»матеріальну шкоду в сумі 50000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. 00 коп., а всього 50620 (п’ятдесят тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: