Справа № 22-ц-971/2011 Головуючий у I інстанції –Пантелієнко В.Г.
Категорія –цивільна Доповідач - Ішутко В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Ішутко В.М.,
суддів: Іваненко Л.В., Хромець Н.С.,
при секретарі: Бивалькевич Т.В.,
за участю: представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 червня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства “Чернігівоблбуд” до виконавчого комітету Ніжинської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради,
в с т а н о в и в:
Не погоджуючись з рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 червня 2010 року, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 червня 2010 року задоволені позовні вимоги ЗАТ “Чернігівоблбуд” до виконавчого комітету Ніжинської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання незаконним рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області за №434 від 21 серпня 2008 року „Про недопущення призупинення приватизації” в частині квартири АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що судом було порушено вимоги ст. 37 ЦПК України, оскільки ЗАТ „Чернігівоблбуд” не є правонаступником ДП „Управління майном” ЗАТ „Чернігівоблбуд”.
На думку апелянта суд повинен був залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивач повторно не з”явився в судове засідання.
Крім того, позивач не довів, а суд не дослідив, чи мав якесь відношення до спірної квартири ЗАТ „Чернігівоблбуд” на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Ніжинської міської ради від 21.08.2008 року за № 434.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про те, що замовником та підрядником було Ніжинське РБУ, яке є структурним підрозділом Чернігівського ремонтно – будівельного тресту „Чернігівоблбуд” без права юридичної особи.
На думку апелянта суд не взяв до уваги, що сім”ї ОСОБА_5 був виданий ордер на квартиру, після чого його було знято з квартирної черги у зв”язку з поліпшенням їх житлових умов.
До того, ж вважає апелянт, що в судовому засіданні не було досліджено та відображено в оскаржуваному рішенні, які саме права позивача були порушені рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 21.08.2008 року. Також апелянт вважає, що суд був зобов”язаний відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем були порушені права та інтереси сім”ї ОСОБА_5 Не дослідив суд і те, чи являється позивач власником квартири АДРЕСА_1.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 входить до складу статутного капіталу позивача і статусу державного житлового фонду не має, а тому прийняття рішення Ніжинською міською радою від 21.08.2008 року щодо спірної квартири, яка не відноситься до державного житлового фонду, є безпідставним.
Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і не суперечить вимогам закону.
Так, судом встановлено, що будівництво будинку АДРЕСА_1 було розпочато в грудні 1989 року, а введено в експлуатацію в 1996 році. Замовником та генеральним підрядником виступало Ніжинське РБУ, яке являлось структурним підрозділом Чернігівського будівельного тресту „Чернігівоблбуд” без права юридичної особи.
На час створення ЗАТ в 1995 році всі об’єкти незавершеного будівництва увійшли до статутного капіталу товариства, як майно орендаря. Спірний будинок являється колективною власністю ЗАТ, що відповідає ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” і не входить до складу державного майна, переданого в оренду Чернігівському ремонтно – будівельного тресту, оскільки будівництво будинку здійснювалось за рахунок прибутку, отриманого колективом орендарів. Це узгоджується зі ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” .
У відповідності до п. 4.2. Статуту в господарському обороті тресту малися дві форми власності – державна, у вигляді орендованого майна і колективна, створена в результаті господарської діяльності треста.
Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ „Чернігівоблбуд” від 24.02.2004 року було створено ДП „Управління майном” ЗАТ ”Чернігівоблбуд”, до складу статутного капіталу якого входив житловий будинок АДРЕСА_1. 29.02.2009 року загальними зборами акціонерів ЗАТ ”Чернігівоблбуд” було прийнято рішення про вилучення частини майна із статутного капіталу ДП Управління майном і повернення його назад засновнику – ЗАТ ”Чернігівоблбуд”.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація житлового фонду можлива лише державного фонду, при цьому державний житловий фонд це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.
Видача виконавчим комітетом ордеру за №10 від 21.01.1997 року на квартиру АДРЕСА_1 в спірному будинку не є підтвердженням належності будинку до житлового фонду Ніжинської міської ради, оскільки згідно діючого законодавства всі ордери видаються за рішенням виконавчого комітету. Підстав для прийняття Ніжинською міською радою рішення „Про недопущення призупинення приватизації” щодо квартири АДРЕСА_1 за №434 від 21.08.2008 року не було.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції повністю, оскільки вони відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Твердження апелянта про те, що ЗАТ ”Чернігівоблбуд” не є правонаступником ДП „Управління майном” ЗАТ ”Чернігівоблбуд”, спростовуються копією наказу №2/1 по ДП „Управління майном” про вилучення частини майна із статутного капіталу ДП та повернення на баланс замовника (ЗАТ Чернігівоблбуд”), копією протоколу №2 засідання Ради товариства від 25.02.2009 року, копією акту приймання передачі майна від ДП „Управління майном” в ЗАТ „Чернігівоблбуд” від 06.03.2009 року, копією витягу з додатку до даного акту, копією статуту ДП «Управління майном» в 2009 року.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивачем були порушені права та інтереси сім”ї ОСОБА_5, а оскаржуваним рішенням сім’я була позбавлена права власності на спірну квартиру, оскільки на момент прийняття рішення судом першої інстанції набрало законної сили рішення Ніжинського міськрайонного суду від 05.08.2009 року, яким було скасовано приватизацію спірного житла та визнано недійсним свідоцтво про право власності на вказане житло сім’ї ОСОБА_5 із чотирьох осіб.
Доводи апелянта про те, що суд повинен був залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивач повторно не з”явився в судове засідання, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їхнього представника, а тому розгляд справи по суті відповідає вимогам ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 8 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: