№ 2а-214/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2007 року Голосіївський районний суд м.Києва у складі:
Головуючого судді Валігури Д.М.
При секретарі Рахлінській А.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Київської транспортної прокуратури про визнання
неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання його
вчинення певних дій
встановив:
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою про визнання неправомірною бездіяльності Київської транспортної прокуратури щодо неприйняття нею у встановлені законом терміни одного з рішень передбачених ст. 97 КПК України по заяві про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364 та 365 КК України по факту порушення працівниками міліції ПР ЛВ на с Київ-пас. вимог закону при виконані постанови суду про утримання ОСОБА_1 під вартою та про зобов'язання Відповідача до вчинення певних дій, а саме до прийняття по вказаній заяві про злочин одного з рішень передбачених ст.97 КПК України.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову щодо визнання неправомірною бездіяльності Київської транспортної прокуратури та частково змінили предмет позову, попросивши суд зобов'язати Відповідача надати їм належним чином копію постанови про відмову в порушені кримінальної справи, яка була винесена
12 лютого 2007 року.
Представник Позивача в судовому засіданні пояснив, що Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2006 року була скасована постанова помічника Київського транспортного прокурора Мохорука В.Д. від 15.09.2005 року про відмову в порушені кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364 та 365 КК України по факту порушення працівниками міліції ПР ЛВ на ст. Київ-пас. вимог закону при виконані постанови суду про утримання ОСОБА_1 під вартою. Матеріали були повернуті Відповідачеві для додаткової перевірки. 10 листопада 2006 року представник Позивача звернувся до Відповідача з листом, в якому просив виконати вимоги закону і прийняти по матеріалам, які були повернуті судом одне з рішень, передбачених ст. 97 КПК України. 04 грудня 2006 року від Відповідача надійшла відповідь за №181з/06 про те, що було прийнято рішення про відмову в порушені справи, але Київський транспортний прокурор це рішення відмінив, надавши обіцянку повідомити про остаточне рішення додатково. 11 січня 2007 року представник Позивача письмово попередив Київську транспортну прокуратуру про можливе звернення до суду в разі неприйняття ним в найближчий термін одного з рішень, передбачених ст. 97 КПК України. Це звернення було залишено без відповіді, а тому ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду. Представник Позивача вважає, що незважаючи на відсутність в КПК України термінів повторного розгляду заяв чи повідомлень про злочин після скасування судом постанови про відмову в порушені справи Київська транспортна прокуратура повинна була прийняти одне з рішень, передбачених ст.97 КПК України у термін не більше ніж 10 діб з моменту отримання матеріалів з Голосіївського суду м. Києва. Це, на думку представника Позивача, витікає з положень ч.7 ст.9 цього Кодексу адміністративного судочинства, згідно яких у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує аналогію закону або аналогію права. Крім цього, представник Позивача вважає, що Київським транспортним прокурором було порушено вимоги ч. 3 ст. 100 КПК України, згідно якої прокурор встановивши, що відмова в порушені справи є безпідставною скасовує постанову про відмову в порушені справи та
2
порушує кримінальну справу. Право прокурора на повернення матеріалів для додаткової перевірки у вказаній статті не передбачено. Представник Позивача також пояснив суду, що ні він, ні Позивач не отримували повідомлення про відмову в порушені справи. На думку представника Позивача надана суду Відповідачем копія виписки з книги реєстрації повідомлень не може бути підтвердженням того, що таке повідомлення було відправлене, оскільки Відповідачем не надано жодного доказу того, що повідомлення були відправлені через пошту. В зв'язку з цим представник Позивача просить суд задовольнити позов та визнати неправомірною бездіяльність Київської транспортної прокуратури. Що стосується вимоги про зобов'язання прийняти одне з рішень, передбачених ст. 97 КПК України, то оскільки в судовому засіданні Відповідач надав суду копію постанови про відмову в порушені справи від 12 лютого 2007 року ця вимога втратила актуальність, а тому представник Позивача просить суд замість цієї вимоги задовольнити вимогу про зобов'язання Відповідача надати йому та Позивачу належним чином завірену копію цієї постанови.
Позивача повністю підтвердив пояснення свого представника та погодився з частковою зміною предмету позову.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив про те, що приблизно в 20-х числах вересня 2007 року Київська транспортна прокуратура отримала з Голосіївського суду матеріали по заяві ОСОБА_1 після скасування постанови про відмову в порушені кримінальної справи. Оскільки на той час багато працівників змінили місце служби, перевірка цих матеріалів потребувала значного часу. Потім двічи приймалось рішення про відмову в порушені справи і двічи Київський транспортний прокурор скасовував ці рішення і направляв матеріали для додаткової перевірки. 12 лютого 2007 року остаточно було прийнято рішення про відмову в порушені справи про щоОСОБА_1було направлено повідомлення, що підтверджується випискою з реєстру повідомлень. Представник Відповідача пояснив, що інструкцією з діловодства не передбачено направлення листів рекомендованим поштовим відправленням, а тому Відповідач не може надати підтвердження поштових відправлень на адресу ОСОБА_1 На думку представника Відповідача позов не підлягає задоволенню, оскільки законом не передбачено термінів повторного розгляду матеріалів після скасування судом постанови про відмову в порушені кримінальної справи, крім цього рішення в порядку ст. 97 КПК України прийнято про щоОСОБА_1повідомлено.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав:
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2006 року була скасована постанова помічника Київського транспортного прокурора Мохорука В.Д. від 15.09.2005 року про відмову в порушені кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364 та 365 КК України по факту порушення працівниками міліції ПР ЛВ на ст. Київ-пас. вимог закону при виконані постанови суду про утримання ОСОБА_1 під вартою. Матеріали були повернуті Відповідачеві для додаткової перевірки. Оскільки кримінально-процесуальним законодавством не передбачено особливого порядку проведення перевірки після скасування постанови про відмову в порушені кримінальної справи, суд приходить до висновку що в цій ситуації застосовується звичайний порядок проведення такої перевірки, передбачений ст. 97 КПК України. Суд вважає очевидним порушення Відповідачем встановлених законом термінів проведення перевірки та прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 про злочин, оскільки з моменту отримання матеріалів із суду в третій декаді вересня 2006 року до моменту прийняття Відповідачем рішення 12.02.2007 року пройшло більше чотирьох календарних місяців, що підтверджується матеріалами справи. Доводи представника Відповідача про те, що перевірка затягнулась внаслідок необхідності виконання великого обсягу робіт суд не приймає, оскільки закон не надає права на порушення встановлених строків по такій причині. Доводи про те, що рішення приймались своєчасно, але скасовувались
3
прокурором судом не приймаються, оскільки прокурором були порушені вимоги ч.3 ст. 100 КПК України.
Що стосується повідомлення позивача та його представника про прийняте рішення, то судом встановлена невідповідність дати реєстрації такого повідомлення вказаної у наданій Відповідачем виписці з реєстру даті прийняття рішення. Так, в реєстрі повідомлень зазначено, що повідомленняОСОБА_1відправлене 21 січня 2007 року, в той час, як сама постанова про відмову в порушені справи винесена 12 лютого 2007 року, тобто на три тижні пізніше. Виходячи з цього, суд приходить до висновку про те, що Відповідач не повідомив належним чином заявника ОСОБА_1 про прийняте по його заяві рішення, чим порушив вимоги ст.99 КПК України.
Враховуючи наведені вище обставини, позов слід вважати обгрунтованим, оскільки відповідачем не представлено достатніх доказів про відсутність бездіяльності.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 94, 97 КПК України, ст.ст. 11, 71, 91, 104, 159, 160, Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 до Київської транспортної прокуратури про визнання неправомріною бездіяльності та про зобов'язання Відповідача до вчинення певних дій задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Київської транспортної прокуратури щодо неприйняття нею у встановлені законом терміни одного з рішень передбачених ст. 97 КПК України по заяві про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364 та 365 КК України по факту порушення працівниками міліції ПР ЛВ на с Київ-пас. вимог закону при виконані постанови суду про утримання ОСОБА_1 під вартою.
Зобов'язати Київську транспортну прокуратуру надатиОСОБА_1та його представнику ОСОБА_2належним чином завірену копію постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 12.02.2007 року.
Стягнути з Київської транспортної прокуратури на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17 грн.
Постанова може бути оскарження до Апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.