Справа № 2а-406/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"28" квітня 2011 р.  Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого –судді                                                          Бірси О.В.

при секретарі                                                                              Бушура Ю.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання усунути порушення права шляхом нарахування та виплати недоотриманих сум, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером та має статус інваліда війни ІІ групи, тому відповідно до ч. 4 ст. 13  ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії                      їх соціального захисту»має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 350 %  мінімальної пенсії за віком. Просить визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови йому у перерахунку надбавки до пенсії по інвалідності за період 2007 –2010 років та зобов'язати відповідача провести вказаний перерахунок та виплату відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 350 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.

Відповідно до  ст. 100 КАС України  адміністративний позов, поданий  після закінчення строків, установлених законом , залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи , яка його подала, не знайде підстав  для поновлення строку.

Згідно з вимогами ст. 102 ч. 1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновленим, а процесуальний строк , встановлений судом –продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд  вважає, що позивачем  не пропущено  строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.    

Позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, представників позивача, відповідача, суд приходить до наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1  має статус інваліда війни ІІ групи та має право на пільги, установлені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 4 ст. 13  ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року) передбачено, що  інвалідам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: 1 групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, 2 групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, 3 групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 3 розділу 1 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року № 2939-ІV, який згідно з пунктом 1 розділу 11 набрав чинності з 1 січня 2006 року, ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»була викладена в такій редакції «Інвалідам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам 1 групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Вказані норми протягом 2006 - 2010 років змін не зазнавали, не конституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.

Як вбачається з позову, щомісячне підвищення до пенсії позивачу, як інваліду ІІ групи, виплачувалося з розрахунку 40 % прожиткового мінімуму, встановленому на відповідний рік, тобто в повному обсязі та з урахуванням вимог законодавства.

Отже відповідач здійснюючи нарахування та виплату доплат до пенсії позивачу, діяв на підставі, у межах повноважень передбачених нормативно-правовими актами, чинними на час проведення виплат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 9, 19, 22, 46, 64, 92, 155 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 2, 6-10, 11, 99, 100, 107, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання усунути порушення права шляхом нарахування та виплати недоотриманих сум –відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її оголошення, а особами які не були присутні при оголошені постанови протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          СУДДЯ: