Справа № 2-207/11

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2011 року                                                                                 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

Головуючого –судді Стадника І.М.,

при секретарі Барановій О.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1 (на підставі довіреності),

представника відповідача –ОСОБА_2 (на підставі довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК»в особі Вінницької філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»в особі Вінницької філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 22 лютого 2006 року між АКБ «БРОКБІЗНЕСБАНК»(банк) та фізичною особою ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №193 Fs –79, згідно з яким АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 35000 грн. строком на 36 календарних місяців з 22 лютого 2006 року по 21 лютого 2009 року включно, з щомісячним погашенням кредиту зі сплатою 23 відсотків річних за користування кредитом. Кредит надавався на споживчі цілі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»в особі Вінницької філії належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором.

Натомість відповідач свої зобов’язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 15.11.2010 року виникла заборгованість в розмірі 65421 грн. 94 коп., яка складається з кредиту –35000 грн., відсотків –16392,46 грн., пені по відсотках –14029,48 грн., а тому позивач просить стягнути зазначені суми з відповідача в примусовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала на умовах, викладених у позовній заяві. На її думку, в справі наявні всі матеріали, які підтверджують право Вінницької філії банку, як кредитувати, так і представляти інтереси банку у відносинах з ОСОБА_3 Оскільки відповідач зверталася до банку з проханням відстрочити сплату кредиті і відсотків по договору, тим самим визнала борг, а строк позовної давності перерваний. Пеня нарахована згідно умов договору, банк не міг стягнути пеню по кредиту, а тому наполягають на стягненні пені по кредиту

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно з якими вважає позовні вимоги незаконними та необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, на думку відповідача, рішенням Вінницького районного суду від 06.09.2010 року встановлено те, що по вказаному кредитному договору сплачено значну суму, а саме 21702,26 грн. і дане рішення має преюдиціальне значення для даної справи.

Крім того, просить відмовити в задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу, ак як вважає, що її заявлено з пропуском строків позовної давності. На думку відповідача даний строк слід відраховувати окремо по кожному щомісячному платежу і тому просить застосувати строк позовної давності за період з березня 2006 року по жовтень 2007 року і відмовити в позові в цій частині.

Також на думку відповідача банк умисно затягував вирішення питання по кредиту відповідача, хоча право на пред’явлення позову в нього виникло ще в 2008 році.

Зволікання банку з пред’явленням позову призвело до штучного зростання заборгованості, а тому відповідач просить врахувати тяжкий майновий стан боржника і зменшити розмір збитків та неустойки до розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Заперечення відповідача стосуються також права Вінницької філії ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на укладення кредитного договору, а також звернення до суду з позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав і суду пояснив, що згідно з рішенням суду, яке є преюдиціальним, встановлено більшу суму, що сплачена боржником. Згідно з умовами договору, право банку на пред'явлення позову виникало кожного разу щомісячно із простроченням платежу, а остаточна дата погашення кредитного договору - це дата останнього платежу. Після того, як пройшов місячний термін сплати відсотків, банк мав би звернутися до суду. Насправді банк зволікав з пред'явленням позову майже чотири роки. Претензіями підтверджується, що банк зволікав із зверненням до суду і фіксацією в такий спосіб відсотків (їх розміру). Просить врахувати, що сума пені складає 364% річних, що є надмірним. На думку представника має місце прострочення кредитора відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України. Також просить врахувати преюдиціальне рішення суду, згідно з яким встановлено, що в період дії кредитного договору були додаткові непередбачувані витрати; боржник перебував у важкому майновому становищі. Вважає, що до спірних правовідносин за аналогією застосувати закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і зменшити розмір пені до подвійної облікової ставки НБУ.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи.

22 лютого 2006 року між Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК»та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №193 Fs –79, згідно з яким АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 35000 грн. строком на 36 календарних місяців  з 22 лютого 2006 року по 21 лютого 2009 року включно, з щомісячним погашенням кредиту зі сплатою 23 відсотків річних за користування кредитом. Кредит надавався на споживчі цілі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

Від імені банку кредитний договір підписаний директором Вінницької філії Буговським І.М., повноваження якого на укладення такого роду договорів підтверджуються Положенням про Вінницьку філію АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК», а також виданою банком довіреністю.

Так, згідно з п. 3.2.3 Положення філія має право розміщувати залучені кошти від імені банку, на власних умовах, та на власний ризик, в частині розміщення залучених коштів від імені банку на умовах, визначених банком –крім міжбанківських операцій.

З 22.09.2009 року назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК».

На виконання своїх зобов’язань за кредитним договором АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»перерахував на поточний рахунок відповідача кошти в сумі 35000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №15 і заявою на видачу готівки №66 від 23.02.2006 року (а.с. 7-8).

Згідно п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щомісяця, з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Погашення кредиту відповідач зобов’язався здійснювати щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, згідно графіку погашення, який є додатком до кредитного договору, шляхом внесення відповідної суми погашення через касу банку.

За період дії кредитного договору відповідач не здійснила жодного платежу по погашенню кредиту, відсотки сплачувала несвоєчасно і не в повній мірі: фактично за період з 22.02.2006 року по 15.11.2010 року відсотки нараховані в сумі 38066,55 грн., а відповідач сплатила 21674,09 грн., чим порушила п.п. 2.2, 2.3, 4.2.3, 4.2.4 кредитного договору.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у випадку недотримання позичальником строків погашення кредиту, та/або строків сплати відсотків за користування ним банк має право додаткового стягнути з позичальника пеню у розмірі 1(одного)% від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення сплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України відповідачу нарахована пеня на несплату відсотків за період з 08.12.2009 року по 15.11.2010 року.

У зв’язку з порушенням умов договору, 18.11.2010 року ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»в особі Вінницької філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»пред’явлено позов до ОСОБА_3

Повноваження директора Вінницької філії ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»Костолєй І.Л. на пред’явлення в інтересах банку позову підтверджуються Положенням про філію (а.с. 52-59), а також виданою йому довіреністю (а.с. 10).

Суми боргу по кредиту –35000 грн., розмір заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами –16392,46 грн., а також пені за несвоєчасну сплату відсотків –14029,48 грн. підтверджуються розрахунком (а.с. 3).

Встановленим судом обставинам справи відповідають правовідносини, які врегульовані ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит»і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вищевикладені норми цивільного законодавства, а також умови договору між сторонами, які відповідають їм, дають суду законні підстави задоволення позову.

Посилання представника позивача на нібито встановлені рішенням Вінницького районного суду від 2 липня 2010 року обставини, які мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, суд відкидає виходячи з наступного.

Дійсно, рішенням Вінницького районного суду від 2 липня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому судом, який вирішував даний спір, враховано, що по кредитному договору сплачено значну суму коштів –21702,26 грн. в порівнянні з отриманим кредитом в розмірі 35000 грн., а також те, що відповідачі в період дії кредитного договору були вимушені нести додаткові витрати на поховання члена своєї сім’ї ОСОБА_7

Таким чином, в рішенні суду не йдеться про погашення суми кредиту, яка і досі складає 35000 грн., а лише про внесену суму платежів по кредитному договору, якими є відсотки за користування кредитними коштами, прострочена заборгованість і в останню чергу - власне кредит.

Заява представника відповідача про застосування в даній справі строку позовної давності та відмову в задоволенні частини позовних вимог у зв’язку з цим, не підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 256, 257, 261, 264 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що мину до переривання перебігу позовної давності, до нового строку.

Згідно з п. 2.3, 6.1 кредитного договору остаточною датою погашення кредиту є 21 лютого 2009 року.

Договір набув чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного погашення позичальником кредиту та сплати в повному розмірі всіх нарахованих за користування кредитом відсотків, а також пені за невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов’язань за даним договором.

Відповідач дійсно практично з першого ж платежу по кредитному договору, порушила його умови в частині своєчасного, відповідно до графіка погашення заборгованості по кредиту.

Разом з тим, вона щомісячно, до 28.11.2008 року вносила в касу банку грошові кошти, які відповідно до умов договору спрямовувалися в першу чергу на сплату відсотків за користування кредитними коштами, після цього –для погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.5 договору банк набув права дострокового погашення позичальником кредиту в повному обсязі, відсотків за користуванням кредитними коштами та інших нарахованих за договором сум в безспірному порядку, про що мав повідомити позичальника.

Банк зазначеним правом не скористався, проте це не означає, що з моменту кожного такого порушення починається перебіг строку позовної давності за кредитним договором, оскільки остаточного датою його погашення є 21 лютого 2009 року.

Крім того, в заявах від 10.07.2007 року (а.с. 60) у зв’язку з важким матеріальним становищем ОСОБА_3 просила відстрочити ліквідацію заборгованості по відсоткам та кредиту до 20.07.2007 року, визнавши тим самим наявність боргу.

В заяві від 20.03.2008 року вона просила переглянути розмір пені за прострочені відсотки у зв’язку з хворобою матері, а у заяві від 24.12.2008 року зобов’язалась погасити відсотки до 12.01.2009 року, які не сплатила вчасно у зв’язку з похоронами (а.с. 61-62).

16.02.2009 року ОСОБА_3 звернулася до банку із заявою про надання терміну до кінця березня 2009 року, так як мала намір продати будинок і закрити свою заборгованість по кредиту та відсотках згідно кредитного договору (а.с. 63).

Вищевказані заяви є діями, які свідчать про визнання ОСОБА_3 свого боргу і перевивають перебіг позовної давності.

Перебіг позовної давності перервався також 19 лютого 2010 року пред’явленням позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 23 лютого 2006 року для задоволення вимог за кредитним договором №193 Fs –79, від 22 лютого 2006 року.

Таким чином, позов банком пред’явлено в межах строку позовної давності і порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

До спірних правовідносин не може бути застосована аналогія закону.

За ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Спірні правовідносини врегульовані ст. 525, 526, 530, 533, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, договором між сторонами, а тому відсутні підстави для застосування в даному випадку за аналогією Закону України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який також регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Проте суб'єктами зазначених правовідносин згідно із законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Крім того, згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені ним судові витрати - 654,22 грн. судового збору.

На підставі ст. 525, 526, 530, 533, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88,  174, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК», рахунок номер 37395420100005 у Вінницькій філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», МФО 302719, код 33343209 заборгованість за кредитним договором №193 Fs -79 від 22 лютого 2006 року в розмірі 65421 (шістдесят п’ять тисяч чотириста двадцять одна) гривня 94 коп., яка складається з: кредиту –35000 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 16392,46 грн., а також пені не несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 14029,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК», рахунок номер 37395420100005 у Вінницькій філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», МФО 302719, код 33343209 судові витрати по справі в розмірі 654 (шістсот п’ятдесят чотири) гривні 22 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Довідка: рішення не набрало законної сили.

Суддя: підпис

«З оригіналом вірно»

Суддя:

Секретар: