Справа 2-а-91/11/1402

                       БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

                             ПОСТАНОВА

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2011 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Муругов В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області, яким просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі перерахувати та виплатити підвищення до пенсії в сумі 3419 грн. 66 коп., а саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.06.2008 року по день звернення до суду відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, оскільки вважає, дії та бездіяльність відповідача щодо невиконання вищезазначеного закону та рішень Конституційного Суду України неправомірним. При цьому, позивач визнає, що протягом вказаного періоду він фактично отримував підвищення до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму та вказані суми до розрахунку не вносив.

Від відповідача надійшли заперечення на позов. В запереченні на позов відповідач вказав на те, що позивач окрім статусу особи, що відноситься до категорії дітей війни, також має статус учасника війни та отримує доплату до пенсії, передбачену для учасників війни ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. При цьому, відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач, маючи право на пільги за Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за власним вибором може отримувати лише одну з них. Оскільки позивач отримав статус учасника війни раніше ніж статус дитини війни та не звертався до відповідача з заявою про припинення нарахування йому доплати до пенсії, передбаченої для учасників війни, та про нарахування йому доплати, передбаченої для дітей війни, позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними.

          Дослідивши наявні у справі докази, суддя, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, вважає, заявлені позовні вимоги такими, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Суддею встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з яким дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Статус позивача підтверджується наявною в матеріалах справи пенсійним посвідченням з відповідною відміткою.

Крім того, позивач має одночасно статус учасника війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення учасника війни та відповідним штампом в пенсійному посвідченні. Позивач, який має статус учасника війни, отримує доплату до пенсії, передбачену ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, нарахування та сплату якої здійснює відповідач.

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виключена можливість одночасного отримання доплат до пенсії, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та розмір таких доплат прирівняні між собою.

Незважаючи на різні редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня набрання вказаним законом чинності, без змін діє п. 2 Прикінцевих положень вказаного закону, згідно з яким особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

Системний аналіз чинного законодавства вказує на те, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, містить поняття пільг, соціальних гарантій, соціальних виплат, компенсацій, при цьому, жодне з вказаних понять (в тому числі і поняття пільги) на законодавчому рівні чітко не визначене.

Згідно з ч.7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Аналіз логіко-граматичної побудови ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за правилами якої позивач отримує доплату до пенсії, доплата до пенсії учасникам війни –визначена законодавцем як пільга, оскільки ст. 14 вказаного закону має назву „Пільги для учасників війни”.

Оскільки обидві вказані вище доплати законодавчо визначенні  як доплати одного виду, які до того ж згідно з чинним на момент розгляду справи в суді законодавством є взаємно виключаючими доплатами, підлягає застосуванню аналогія закону - визначивши за аналогією зі ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (згідно з якою доплата до пенсії учасникам війни є пільгою) доплату дітям війни, як пільгу в найбільш широкому розумінні, тобто, будь-яку перевагу над іншими особами у зв’язку з особливостями статусу особи, якій надається така перевага.

У зв’язку з цим, при з’ясуванні можливості позивача отримувати доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22.06.2010 року по день звернення до суду, який у вказаний період часу отримував доплату як учасник війни, слід застосовувати п. 2 Прикінцевих положень вказаного закону, згідно з яким особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів, що вказує на неможливість одночасного отримання вказаних видів доплат.

Вказане вище, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Що стосується позовних вимог позивача за період з 01.06.2008 року по 22.06.2010 року, то ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 24.12.2010 року вказані позовні вимоги були залишені без розгляду.         

На підставі викладеного та керуючись. ст.ст.  70-72,158-159,161-163,1832,256 КАС України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни за період з 22.06.2010 року по день звернення до суду –відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.