Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Боймиструка С.В.
суддів - Григоренка М.П., Оніпко О.В.,
секретаря - Омельчук А.М.
за участю представника відповідача Кушнір О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „ ПрикарпатЗахідтранс ” Південно-Західного ВАТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів на рішення Рівненського міського суду від 30 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „ ПрикарпатЗахідтранс” Південно-Західного ВАТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів про стягнення винагороди за підсумками роботи за 2008, 2009 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Рівненського міського суду від 30 грудня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ДП „ ПрикарпатЗахідтранс” Південно-Західного ВАТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів на користь ОСОБА_2 6302 грн. 04 коп. винагороди за підсумками роботи за 2009 рік.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.
У поданій на дане рішення апеляційній скарзі відповідач доводить, що контракт з позивачем було укладено на строк з 01.09.2009 року до 31.08.2010 року, а отже повний календарний рік він не відпрацював, а тому права на отримання винагороди, передбаченої Положенням про виплату винагороди працівникам ДП „ ПрикарпатЗахідтранс”, не має.
Також винагорода виплачується працівникам, які пропрацювали неповний календарний рік у разі звільнення після закінчення строкового трудового договору, однак у 2009 році позивач лише заключив контракт, а не був звільнений.
Вважає безпідставним твердження суду про те, що розмір винагороди за 2009 рік сторонами у справі не оспорювався, оскільки підприємством заперечувався не лише її розмір, а й саме право на отримання такої винагороди.
Стверджує, що позивач пропустив тримісячний термін для звернення до суду, оскільки про порушення свого права дізнався 24.06.2010 року, тобто в день, коли був виданий наказ про виплату винагороди за підсумками роботи за 2009 рік.
Зазначає, що докази того, що про невиплату оспорюваної винагороди позивач дізнався лише 31.08.2010 року, в матеріалах справи відсутні. Клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач не заявляв, а тому позовна заява мала бути залишена судом без розгляду.
Враховуючи наведене, просить рішення Рівненського міського суду від 30 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У запереченні на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, та просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу відхилити.
Вказує, що позивач, який звільнився 31.08.2010 року після закінчення строкового трудового договору мав право на отримання премії за підсумками роботи за 2009 рік пропорційно відпрацьованому періоду з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року.
Зазначає, що впродовж розгляду справи відповідач мав можливість спростувати заявлений позивачем загальний розмір винагороди за підсумками роботи за 2009 рік, однак даним правом не скористався, а тому заперечення щодо розміру визначеної судом суми винагороди в апеляційній скарзі є недоречним .
Доводить, що право на звернення до суду із вимогою стягнення винагороди за підсумками роботи за рік строком не обмежується.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив спір згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
_________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22- 917/2011 р. Головуючий у 1-й інст. –Дужич С.П.
Суддя-доповідач –Боймиструк С.В.
Статтею 214 ЦПК України визначено , що під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Суд 1 інстанції цих вимог закону не виконав, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах за строковими договорами з 13 серпня 2008 року по 12 серпня 2009 року та з 1 вересня 2009 по 31 серпня 2010 року.
Задовольняючи позов частково в частині стягнення винагороди за підсумками роботи за 2009 рік, суд виходив з того, що при укладенні контракту 1 вересня 2009 року сторонами передбачались додатково пільги, гарантії та компенсації передбачені колективним договором, а оскільки позивач підпадав під дію «Положення про виплату винагороди працівникам ДП «ПрикарпатЗахідтранс», то відповідач, повинен був виконати взяті на себе зобов’язання, зазначені в контракті.
Відповідно до згаданого Положення ( витяг а. с. 7-9), винагорода за підсумками роботи за рік виплачується працівникам, які пропрацювали повний календарний рік без порушень трудової і виробничої дисципліни.
Позивач в 2009 році хоч практично і пропрацював весь календарний рік за контрактом від 13 серпня 2008 року до 12 серпня 2009 року, однак в п.12 цього контракту для нього не було передбачено додаткових пільг, гарантій і компенсацій.
В контракті позивача від 1 вересня 2009 року право на такі пільги в п.12 вже було передбачено згідно Колективного договору, однак від цієї дати за 2009 рік позивач фактично відпрацював чотири місяці, а не повний календарний рік.
У згаданому Положенні також передбачено перелік обставин за яких можлива виплата винагороди працівникам, що відпрацювали неповний календарний рік, який на позивача не розповсюджується.
Необхідною умовою проведення такої виплати для ОСОБА_2 мало бути звільнення з роботи після закінчення строкового договору в році, за який проводиться виплата, тобто в 2009 році.
Позивач звільнився в 2010 році, отже правових підстав для проведення нарахування та виплати винагороди за підсумками 2009 року для позивача не було.
Місцевий суд припустився помилки при визначенні спірних правовідносин що виникли між сторонами та невірно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду не може залишатись чинним і підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог за 2009 рік.
В частині позову про стягнення винагороди за підсумками роботи за 2008 рік судом першої інстанції позивачу відмовлено що сторонами не оскаржується, тому це й не було предметом апеляційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „ ПрикарпатЗахідтранс ” Південно-Західного ВАТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 30 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „ ПрикарпатЗахідтранс” Південно-Західного ВАТ трубопровідного транспорту нафтопродуктів в частині стягнення винагороди за підсумками роботи 2009 роки в сумі 6302 грн. 04 коп. скасувати та в задоволенні позову відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
судді: