ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2011 року Справа № 5005/4/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
позивача: не явився
відповідача: ОСОБА_1- предст., дов. від 14.07.2010 року
третьої особи: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011р. у справі №5005/4/2011
за позовом: територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради (м. Дніпропетровськ)
до: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ)
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська міська рада ( м. Дніпропетровськ)
про: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у попередній стан
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011р. (підписано 02.03.2011р.) у справі №5005/4/2011 (суддя Кощеєв І.М.) задоволений позов територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ), третя особа: Дніпропетровська міська рада про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення кіоску за власні кошти та приведення земельної ділянки у попередній стан. З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ), не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року по справі № 5005/4/2011 та залишити позов без розгляду. Відповідач вважає, що господарським судом не встановлені обставини, що підтверджували б факт досудового врегулювання спору, а отже порушено ст.ст. 5, 6, 11 ГПК України. Скаржник вказав, що позивачем не здійснювалась 13.12.2010р. перевірка дотримання вимог земельного законодавства, не складався акт, не було винесене попередження про усунення порушення земельного законодавства та відсутні докази надсилання цих документів відповідачу. Посилаючись на додаток №1 до рішення сесії Дніпропетровської міської ради №18/15 від 18.02.2004р. «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», сторона звертає увагу на те, що голова Бабушкінської районної у місті ради ОСОБА_3 не мав права підпису позову про звільнення земельної ділянки без прийняття рішення районною радою. Крім того, скаржник вказав, що 14.07.2010р. ним була подана заява до голови міської ради про надання в оренду земельної ділянки, рішення по якій не прийнято. Оскільки міською радою рішення про відмову в наданні земельної ділянки не приймалось, відповідач вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не має права на оренду спірної земельної ділянки.
Позивач –територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради (м. Дніпропетровськ) і третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники зазначених осіб у судове засідання двічі не явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №№96924530, 96924505). Беручи до уваги, що неявка зазначених представників не перешкоджає розгляду справи, останні не скористалися своїм правом на участь у судовому розгляді, справа переглядалася без участі представників позивача і третьої особи за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель»№34 від 14.07.2004р. робочою групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради 13.12.2010р. у присутності реалізатора торгівельного кіоску з навісами була проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при влаштуванні торгівельного кіоску з навісами за адресою: м. Дніпропетровськ у районі буд.17 по вул. Плеханова та складено акт за №32. В результаті перевірки було встановлено, що торгівельний кіоск з навісами влаштований самовільно, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України. Торгівельний кіоск з навісами належить ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію В02 149588 від 14.12.2006р.). З акту вбачається, що його копія була відправлена поштою 14.12.2010р. секретарем робочої групи, головним спеціалістом відділу будівництва, архітектури та контролю за землекористуванням ОСОБА_4 В цей же день фізичній особі підприємцю було видано попередження за №32 та запропоновано усунути порушення земельного законодавства та інформувати райвиконком про виконання попередження. Відмітка про отримання попередження фізичною особою-підприємцем нарочно або відмітка про відправлення його поштою відсутня.
За приписами ст. 11 Земельного кодексу України, повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.
Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах (п. 3 ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Частиною 2 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах вирішуються виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом).
Як вбачається із додатку №2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004 року №1213 „Про обсяг і межі повноважень районних в місті рад та їх виконавчих органів” до компетенції районних рад віднесені повноваження по поверненню самовільно зайнятих земельних ділянок та звернення до судових органів з позовами про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами –землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов’язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Поняття «самовільно зайняті земельні ділянки»встановлено статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Згідно цієї норми самовільне зайняття земельної ділянки –будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (визначення з урахуванням змін, внесених Законом України №271 від 15.04.2008 року).
При розгляді даної справи місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що рішення про надання спірної земельної ділянки відповідачу не приймалось і, як наслідок, договір оренди даної земельної ділянки у відповідача відсутній, що є беззаперечною підставою задоволення позовних вимог. Зазначені обставини відповідачем не спростовані, у тому числі і в апеляційній скарзі.
Оскільки використання земельної ділянки можливо лише за умови укладення договору оренди, а такий договір у відповідача відсутній, позовні вимоги підлягали задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення по справі, а наявність заяви про передачу в оренду земельної ділянки не свідчить про законність користування такою земельною ділянкою до прийняття рішення відповідною радою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01 березня 2011 року у справі №5005/4/2011 залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 25.05.2011 року)