a

Справа №22-ц-607/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров

Категорія - 5 Суддя-доповідач - Маслов

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – Маслова В.О.,

суддів – Криворотенка В.І., Семеній Л.І,

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сумської міської ради про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4. відмовлено за необґрунтованістю.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказують, що суд дійшов помилкового висновку про те, що займане ними житлове приміщення за АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, не врахував, що спірне житло було надано позивачам у 1998 році адміністрацією ВАТ «Суминафтопродукт», яке було власником цього приміщення, як біженцям з  республіки Вірменія. Також зазначають, що вони добросовісно, легально, відкрито і безперервно володіли і користувалися з 1998 року спірним житлом і надалі продовжують це робити. Тому вважають себе його власниками.

Заслухавши пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, їхнього представника ОСОБА_8, які підтримали доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 344 ЦК України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, бона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме манно через п'ятнадцять, а на рухоме майно- через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачам у 1998 році, адміністрацією ВАТ «Суминафтопродукт» було надано в користування житлове приміщення за АДРЕСА_1. Відповідно до довідок №№ 50, 60 про реєстрацію особи громадянином (а.с. 11, 12) ОСОБА_5 згідно з Указом Президента України від 26 вересня 2008 року № 866/2008, а ОСОБА_3 згідно з Указом Президента України від 02 липня 2009 року № 503/2009 є громадянами України. Відповідно довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 7), реєстрація на праві власності на житлове приміщення за АДРЕСА_1 відсутня. З технічного паспорту, розробленого КП « Сумське міське бюро технічної інвентаризації» на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що остання є самочинним будівництвом.

З пояснень позивачів вбачається, що вселившись у спірний будинок у 1998 році з дозволу адміністрації ВАТ «Суминафтопродукт», вони без будь-яких дозволів і узгоджень зробили в ньому переобладнання і з двох самостійних квартир АДРЕСА_1 зробили одну.

Суд не міг задовольнити позов про визнання права власності на квартири, відносно яких немає жодного правовстановлюючого документа.

Відмовляючи позивачам в задоволення позову, місцевий суд виходив з недоведеності

ними обставин щодо добросовісного, відкритого, безперервного заволодіння і користування спірним майном протягом останніх 15 років, а тому не вбачав підстав для визнання права власності за ними за набувальною давністю. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам п. 8 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, оскільки вселилися позивачі у приміщення з дозволу і за усним договором з керівницитвом ВАТ «Суминафтопродукт» і не виключено, що це товариство, його правонаступник, або його кредитори заявлять вимоги про право і на це майно, на яке претендують позивачі. В довідках, копії яких є на а.с. 9-10 зазначено, що ВАТ «Суминафтопродукт» не зареєстровано ні в Сумах, ні в Одесі, однак і немає даних про зняття з державної реєстрації цього товариства в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі знали хто є володільцем спірного житла, яке було їм надано як біженцям з республіки Вірменія. Безперервність 15-річного строку володіння житлом також не знайшла свого підтвердження, оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 зареєстровані по АДРЕСА_1 з грудня 2008 року, а ОСОБА_2 з січня 2009 року, що підтверджується документами на а.с. 46-49. Технічний паспорт на спірне житло складено лише 08 січня 2009 р., без реєстрації прав на нього. З даним позовом до місцевого суду вони звернулися 03 листопада 2009 року.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Крім того, на підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України з позивачів необхідно достягнути 327 грн. 50 коп. судового збору, так як сума судового збору сплачена не в повному розмірі, а саме 35 грн. 13 коп.

Також у ст. 83 ЦПК України наведений перелік підстав, за наявності яких суд повертає сплачену суму коштів на оплату  судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Враховуючи, що ОСОБА_5 було внесено 327 грн. 50 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на неналежний рахунок, йому слід повернути вказані вище суми сплачених 25 лютого 2011 року відповідно до квитанцій № 2266.379.4 та № 2266.379.1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79, 83, 88, 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Достягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4  327 грн. 50 коп. судового збору, тобто по 65 грн. 50 коп. з кожного, рахунок для сплати судового збору: р/р 31410537700002, отримувач – місцевий бюджет м. Суми, МФО 837013, код отримувача 23636315, код бюджетної класифікації доходів 22090100 .

Повернути ОСОБА_1 327 грн. 50 коп. судового збору, сплачених 25 лютого 2011 року згідно з квитанцією № 2266.379.4 (р/р 31214259701002, отримувач – Державний бюджет м. Суми, код отримувача- 23636315, банк отримувача – ГУДКУ у Сумській області, м.Суми, МФО 837013 , призначення платежу – судовий збір) та 120 грн., сплачених 25 лютого 2011 року згідно з квитанцією № 2266.379.1  (р/р 3121525970002, отримувач – Державний бюджет м. Суми, код отримувача- 23636315, банк отримувача – ГУДКУ у Сумській області, м.Суми, МФО 837013 , призначення платежу – ІТЗ).

Ухвала апеляційного суду набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -