Справа N Ц22 -1322 - 2006 р. Головуючий 1 інстанції Франчук О.Д.
Категорія - 5. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
РІШЕННЯ
іменем України .
17 серпня 2006 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О. та Довжук Т.С.,
із секретарем судового засідання Негрун І.О., з участю:
позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представників ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 переглянула рішення місцевого Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю й права власності на 1/2 його частину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
установила:
14 листопада 2005 року ОСОБА_1 пред'явила зазначений позов.
Його обґрунтовувала тим, що з 1997 року і до дня смерті ОСОБА_8, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилися з ним у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, спільно займалися підприємницькою діяльністю.
У цей період придбали за спільні кошти у спільну сумісну власність три автомобілі, квартиру й торговий павільйон.
Посилаючись на те, що колишня дружина ОСОБА_8 та мати, які є відповідачами по справі, не визнають такого, просила про задоволення позову.
Позивачі позов не визнали, пояснивши, що, дійсно, позивачка та ОСОБА_8 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, але тільки з 1998 року і по 2003 рік. Тому вважати майно, придбане за указаними часовими межами їх спільною сумісною власність було б помилкою. Просили у позові відмовити.
Рішення місцевого Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року позов задоволено частково.
Постановлено визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8 автомобілі марки ТОYОТА GAMRY.У державний номер НОМЕР_1, 1993 року випуску; ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску; ДАФ-РЕ04Е державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску; квартиру АДРЕСА_1. За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 зазначеного майна.
Не згодившись із таким рішенням, ОСОБА_3 його оскаржила і просила скасувати з мотивів невідповідності вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства та необґрунтованості, а саме, що назване майно придбане ОСОБА_8 у період роздільного проживання з ОСОБА_1, а тому не може бути їх спільною власністю.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати в частині вирішення вимог позивачки про визнання спільним сумісним майном автомобілів ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску, й ДАФ-РЕ04Е державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску, та визнання за нею права власності на 1/2 частину названих автомобілів й постановити у цій частині нове рішення, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 місцевий суд виходив із того, що позивачка й ОСОБА_8 проживаючи однією сім'єю придбали власною працею у спільну сумісну власність автомобілі марки ТОYОТА GAMRYдержавний номер НОМЕР_1, 1993 року випуску; ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску; ДАФ-РЕ04Е державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску; квартиру АДРЕСА_1 і мають рівне право на указані об'єкти. Оскільки відповідачі такого права за позивачкою не визнають, то його слід підтвердити судовим рішенням.
Колегії судців судової палати апеляційного суду Миколаївської області не у повній мірі погоджується з наведеним.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою.
За ст. 64 ЖК України членами сім'ї особи є її подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї можуть бути визнані і інші особи, якщо вони постійно проживають з особою і ведуть з нею спільне господарство.
У матеріалах справи достатньо доказів тому, що з травня 1998 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка була членом сім'ї ОСОБА_8 і внаслідок спільної праці вони набули автомобіль ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_1, 1993 року випуску та квартира АДРЕСА_1. Тому, за відсутності письмової угоди про інше, зазначене майно є їх спільною сумісною власністю. За відсутності у сторін допустимих доказів ступеня участі кожного з співвласників в надбанні названого майна, й беручи до уваги вимогу ОСОБА_1 змінити вид сумісної власності, їх частки в ньому слід вважати рівними. У зв'язку із цим, за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину автомобіля ТОУОТА САМКУ державний номер НОМЕР_1, 1993 року випуску, й спірної квартири.
Оскільки це право позивачки визнав і місцевий суд, виходячи з тих же підстав, то у цій частині його рішення є законним й обгрунтованим.
У той же час, суд помилково включив в загальний обсяг спільного сумісного майна ОСОБА_1 й ОСОБА_8 автомобілі ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску, й ДАФ-РЕ04Е, державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску, оскільки згідно із довідкою РЕГ - 4-го МРВ ДАІ НОМЕР_4 ( а.с- 122 ) й ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( а.с- 6 ) автомобіль ДАФ-РЕ04Е державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_8 26 жовтня 1995 року, а ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску, 30 липня 1997 року, тобто вони придбані ОСОБА_8 до того, як позивачка стала членом його сім'ї.
За такого названі речі не могли бути об'єктом спільної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_8.
Не могли вони стати таким об'єктом і за правилами ст. 25 КЗпШ України, оскільки названа стаття розповсюджувалася лише на майнової стосунки подружжя.
За такого, у визнанні за ОСОБА_1 права на 1/2 автомобіля ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску, й ДАФ-РЕ04Е, державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску, слід було відмовити.
Оскільки місцевий суд дійшов іншого висновку, то зазначене протиріччя слід усунути рішенням судової колегії.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення місцевого Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року, у частині вирішення вимоги про визнання автомобілів ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, й ДАФ-РЕ04Е державний номер НОМЕР_3 спільним сумісним майном ОСОБА_1 й ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину указаних автомобілів скасувати й постановити у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у вимозі про визнання автомобілів ТОYОТА GAMRY державний номер НОМЕР_2, 1984 року випуску, й ДАФ-РЕ04Е, державний номер НОМЕР_3, 1992 року випуску її та ОСОБА_8 спільним сумісним майном та у визнання за нею права власності на 1/2 частину указаних автомобілів.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.