Справа № 2-364/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ісаєвська О.  В. ,

при секретарі –                    Чорній Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк»  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

 У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду із позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 780 296,72 грн. та солідарне стягнення судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 149 згідно з умовами якого банком надано позичальнику право скористатись кредитом у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється з лімітом заборгованості 240 000,00 дол. США, терміном до 10 лютого 2017 року зі сплатою 14,5 % річних. Згідно з умовами п. 3.2. кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти в рахунок кредиту в межах суми встановленого ліміту шляхом видачі готівки з  каси банку. Позивач зазначає, що в подальшому сторонами вносилися зміни до кредитного договору: 13.05.2008р., 02.02.2009 р., 27.02.2009 р., зокрема додатковими договорами сторони змінили предмет кредитного договору , саме банк зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді відкличної мультивалютної кредитної лінії, що поновлюється, та встановили різні відсоткові ставки за користування кредитними ресурсами, що надані у гривні – 25%, доларах США – 14.5% та ЄВРО – 16% річних. 02.02.2009 року додатковим договором ЄВРО було виключено з переліку валют кредиту. 27.02.2009 року додатковим договором позичальнику відстрочили погашення кредиту та зобов’язали починаючи з вересня 2009 року забезпечити щомісячне погашення заборгованості по кредиту  Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору позичальник несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, суми щомісячних платежів. Позивач зазначив, що згідно з умовами п.1.1., 1.3., 1.5., 4.4. та 4.6. кредитного договору позичальник зобов’язався до 10 числа кожного місяця забезпечити щомісячне погашення заборгованості по кредиту починаючи з вересня 2009 року та процентів, починаючи з березня 2009 року, а у разі несвоєчасного погашення кредиту позичальник взяв на себе зобов’язання сплачувати банку подвійну процентну ставку, а саме гривня – 50% річних, долар США – 29% річних , крім цього, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу. Отже, позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором станом на 28.10.2010 року заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором № 149 від 06.03.2007 року становить:

- у гривні 403 743,31 грн., що включає 275 584,84 грн. – заборгованість по строковому кредиту; 54 165,16 грн. – заборгованість про простроченому кредиту; 6 098,11 грн. – заборгованість по строкових процентах; 67 895,20 грн. – заборгованість по простроченим процентам;

- у доларах США 47 604,73 дол. США, що включає 44 944,39 дол. США – заборгованість по строковому кредиту; 482,08 дол. США – заборгованість по строкових процентах; 2 178,26 дол. США., а всього просив стягнути за кредитним договором 780 296,72 грн.

У зв’язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості за кредитним договором, в ході розгляду справи позивач декілька разів зменшував розмір позовних вимог та остання заява про зменшення розміру позовних вимог була подана представником позивача 14.02.2011 року (а.с. 113) згідно з якої позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості по кредитному договору, яка станом на 14.02.2011 року становить 756 474 грн. 36 коп., яка складається із заборгованості:

- в доларах США в розмірі 45 176,50 дол. США, в тому числі 44 944,39 дол. США – заборгованості по строковому кредиту; 232,11 дол. США - заборгованість по строкових процентах;

- в гривні в розмірі 397 772,95 грн., у т.ч. 261080,36 грн. – заборгованість по строковому кредиту; 68669,64 грн. – заборгованість по простроченому кредиту; 2936,12 грн. – заборгованість по строкових процентах; 65086,83 грн. – заборгованість по простроченим процентам.

В судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги підтримала з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просила суд їх задовольнити, зазначила, що укладення мирової угоди зі сторони позивача є неможливим, а тому наполягала на позові.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, направила до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутністю (а.с. 112).

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, направила до суду свого представника ОСОБА_4 (а.с. 86).

Представник відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив той факт, що відповідачка ОСОБА_2, яка є його дружиною, отримала у позивача кредитні кошти, а також підтвердив розмір заборгованості за кредитним договором, разом з тим, повідомив, що позивачем на адресу його довірительки ОСОБА_3 10.11.2010 року було направлено лист в якому позивач зазначив, що кредитним комітетом банку прийнято рішення дозволити погашення кредитної заборгованості в розмірі та строки, зазначеному в письмовому зверненні (а.с.87), а саме у заяві поручитель ОСОБА_2 просила сплачувати заборгованість по наступному графіку листопад 2010 року – 14 243 грн.; грудень 2010 року – 15 000 грн., січень 2011 року – 15 000 грн., лютий 2011 року – 15 000 грн., після чого зобов’язувалася звернутися в банк для погодження наступного графіка платежів.

Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача вказав, що за час дії кредитного договору відповідачі намагалися вчасно здійснювати погашення заборгованості за кредитними коштами. Однак, після настання фінансової кризи через обставини об’єктивного характеру ОСОБА_5 не змогла завжди своєчасно виконувати умови кредитного договору, але незважаючи на матеріальні труднощі, ОСОБА_5 продовжувала і продовжує зараз здійснювати погашення суми кредиту та відсотків за кредитним договором, вказав, що про факт регулярного погашення суми боргу підтверджується матеріалами справами, зокрема, тим, що під час розгляду справи, позивач декілька разів значно зменшував розмір позовних вимог у зв’язку із частковою сплатою заборгованості за кредитним договором. Просив, суд врахувати, що ОСОБА_5 після укладення кредитного договору втратила постійне місце роботи, народила дитину, на даний момент сім’я є малозабезпеченою, відповідачка ОСОБА_5 тимчасово не працює, її чоловік, ОСОБА_4 пенсіонер, на їх утриманні знаходиться малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1, просив звернути увагу, що заяву відповідачів про розстрочення сплати суми заборгованості на умовах погашення щомісяця 15 000 грн. було погоджено банком. На підставі вказаних обставин, просив суд розстрочити виконання рішення суду на умовах сплати ОСОБА_2 в рахунок погашення суми кредиту та відсотків по 15 000грн. щомісяця (а.с. 141).

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення суду заперечувала, вказала, що представник відповідача не надав в судове засідання жодного доказу, який підтверджує, що сім’я ОСОБА_2 є малозабезпеченою, крім того, просила суд звернути увагу, що вимоги позивачем заявлені до відповідачів солідарно, а тому при з’ясуванні питання про розстрочення виконання рішення необхідно враховувати майновий стан не тільки відповідачки ОСОБА_2 але і відповідачки ОСОБА_3. Також представник позивача вказала, що щомісячний платіж відповідача за відкличною кредитною лінією в доларах становить 1774,69дол. США (еквівалент в гривні 1774,69 х 7,96 = 14126,53грн.) та в гривні 3 626,12 грн., тобто разом 14126,53 грн. + 3 626,12 грн. = 17752,65 грн., що більше ніж 15 000 грн. за яким представник відповідача просив розстрочити виконання рішення суду. При  цьому, представник позивача в судовому засіданні заявила клопотання про витребування доказів в якому зазначила, що з метою забезпечення об’єктивного, справедливого та неупередженого розгляду питання про розстрочення виконання рішення суду та для встановлення майнового стану відповідачів необхідно витребувати у органів державної влади інформацію стосовно майнового стану відповідачів (а.с. 166), яке частково було задоволено (а.с. 175).

Суд, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, заслухавши осіб, які брали участь у справі прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 06 березня 2007 року було укладено кредитний договір № 149 (а.с. 7), згідно з умовами якого позивачем надано відповідачці ОСОБА_2 право скористатися кредитом у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється з лімітом заборгованості 240 000,00 дол. США, терміном до 10 лютого 2017 року зі сплатою 14,5% річних.

З матеріалів справи вбачається, що до кредитного договору 13.05.2008 року (а.с. 9), 02.02.2009 року (а.с. 10), 27.02.2009 року (а.с. 11) вносилися зміни, шляхом підписання додаткових договорів. Додатковим договором від 13.05.2008 року сторони змінили предмет кредитного договору, а саме банк зобов’язався надати позичальнику (ОСОБА_2) кредит у вигляді відкличної мультивалютної кредитної лінії, що поновлюється, та встановили різні відсоткові ставки за користування кредитними ресурсами, що надані у гривні – 25%, доларах США – 14,5% та ЄВРО – 16% річних. 02.02.2009 року додатковим договором ЄВРО було виключено з переліку валют кредиту. 27.02.2009 року додатковим договором відповідачці ОСОБА_2 відстрочено погашення кредиту та зобов’язано, починаючи з вересня 2009 року забезпечити щомісячне погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1.1., 1.3., 1.5., 4.4. та 4.6. кредитного договору позичальник зобов’язався до 10 числа кожного місяця забезпечити щомісячне погашення заборгованості по кредиту починаючи з вересня 2009 року та процентів, починаючи з березня 2009 року, а у разі несвоєчасного погашення кредиту позичальник взяв на себе зобов’язання сплачувати банку подвійну процентну ставку, а саме гривня – 50% річних, долар США – 29% річних , крім цього, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 кодексу.

Згідно з умовами п. 5.1. кредитного договору, у разі погіршення фінансового стану позичальника, затримок погашення кредиту та/або сплати процентів по ньому, ухилення від контролю з боку банку, а також у разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим, банк має право достроково стягнути суму кредиту та проценти по ньому, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка прострочила виконання зобов’язання за кредитним договором, а тому у відповідності до ст. 1050 ЦК України та п. 5.1. кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредитного договору.

Суд не може погодитися з твердженням представника відповідачки ОСОБА_3 про те, що між позивачем та відповідачами досягнуто згоди та фактично змінено умови договору в частині  погашення заборгованості в розмірі та строки, які були зазначені у письмовій заяві поручителя, а саме шляхом погашення заборгованості по 15 000 грн. (а.с. 89,87), оскільки сторонами у відповідності до ст. 654 ЦК України не були внесені зміни  до договору в такій самій формі, що й кредитний договір.

Отже, суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором, позивач набув права у відповідності до п. 5.1. кредитного договору та ст. 1048, 1049 ЦК України вимагати дострокового стягнення суми кредиту та відсотків по ньому.

З огляду на те, що після звернення 14.02.2011 року позивача із заявою про зменшення позовних вимог, відповідачкою ОСОБА_2 було частково погашено прострочену заборгованість, то суду вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, а саме з урахуванням проведених та документально підтверджених часткових оплат в рахунок погашення заборгованості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на 14.02.2011 року заборгованість, з урахуванням часткового погашення заборгованості згідно даних квитанції № 10562155, 10562180 від 10.03.2011 року (а.с. 139), № 10974844, 10974820 від 06.05.2011 року (а.с. 187) складає:

В доларах США – 44 140 дол. США 50 центів – заборгованість по строковому кредиту;

В гривні – 372 946 грн. 45 ком., в тому числі 261080,36 грн. – заборгованість по строковому кредиту; 68669,64 грн. – заборгованість по простроченому кредиту; 2936,12 грн. – заборгованість по строкових процентах; 40260,33 грн. – заборгованість по прострочених процентах.  

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 06.03.2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ВАТ «Український професійний банк» було укладено договір поруки № 149-1, відповідно до п. 1.2. якого ОСОБА_3  узяла на себе зобов’язання в повному обсязі відповідати перед позивачем, як солідарний боржник по кредитному договору.

Таким чином, для відповідачки ОСОБА_3, настає відповідальність згідно ст. 554 ЦК України та п. 1.2. договору поруки за невиконання відповідачем ОСОБА_2 у порядку, та строки, встановлені кредитним договором зобов’язань за договором.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що зобов'язання відповідачами на умовах, встановлених кредитним договором не виконуються, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, слід зазначити, що ст. 556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З огляду на пояснення в судовому засіданні представника відповідачки, а також з огляду на дослідженні в судовому засіданні матеріали справи стосовно майнового стану відповідачів, а саме встановлення того, що відповідачка ОСОБА_2 тимчасово не працює та знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною (а.с. 168), що її чоловік ОСОБА_4 є пенсіонером (а.с. 169), що ОСОБА_2, та її чоловік за 2010 рік від підприємницької діяльності доходів не отримували (а.с. 170, 171), відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2  земельних ділянок не мають (а.с. 181), ОСОБА_3 підприємницьку діяльність протягом 2010 року не здійснювала (а.с. 183), суд, виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленому у ст. 3 ЦПК України, враховуючи матеріальне становище відповідачів та їх намагання розрахуватися за кредитним договором, про що свідчить часткове погашення суми кредиту та відстоків, враховуючи звернення ОСОБА_3 із заявою до позивача стосовно надання згоди на погашення заборгованості за кредитним договором на умовах 15 000 грн., щомісяця (а.с. 89) та погодження позивачем такої заяви (а.с. 87), вважає за можливе розстрочити виконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду в частині солідарного стягнення грошових коштів шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 18 000,00 грн. щомісячно до повного погашення заборгованості.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягають стягненню на користь позивача державне мито в сумі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 213-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 551, 556, 611, 625, 1054  ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

   Позов Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк»  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» достроково суму грошових коштів за кредитним договором № 149 від 06.03.2007 в іноземній валюті, а саме в доларах США в сумі 44 140 (сорок чотири тисячі сто сорок) дол. США 50 центів, що за курсом гривні до доларів США на дату прийняття рішення становить 351 358 (триста п’ятдесят одна тисяча триста п’ятдесят вісім) грн. 38 коп. та у гривні в сумі 372 946 (триста сімдесят дві тисячі дев’ятсот сорок шість) грн. 45 коп.

Заборгованість в сумі 44 140, 50 дол. США може бути конвертована в гривню за офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на момент фактичного здійснення платежу.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного «Український Професійний Банк» понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в сумі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду в частині солідарного стягнення грошових коштів шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 18 000,00 грн. щомісячно до повного погашення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.   

Суддя                                                                                            О. В. Ісаєвська