Справа № 22ц-1366/ 2006 р.                Головуючий у 1 -й інстанції Щербина СВ.

Категорія 29                                          Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

У X В А Л А

23 серпня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:

·     позивачки ОСОБА_1,

·     відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

·     прокурора Давиденка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою заступника прокурора Заводського району м. Миколаєва на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2006 року

за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про вселення

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

усунення перешкод та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення в квартиру АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що з 04 березня 1999 р. по 17 липня 2001 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з сином відповідача ОСОБА_4. З листопада 2000 р. разом з чоловіком та неповнолітнім сином проживала в зазначеній квартирі. Після смерті ДОСОБА_4, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач, якому належить спірна квартира, став чинити їй перепони в проживанні, пропонував звільнити її. 05 травня 2005 р. відповідач у її відсутність виніс її майно у двір і з цього часу вона там не проживає, іншого житла не має.

В липні 2005 р. ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про виселення із спірної квартири, посилаючись на те, що квартира належить йому на праві приватної власності, відповідачка проживала і була прописана в ній за його згодою, привела квартиру у неналежний стан, накопичила борги за комунальні послуги у великому розмірі, внаслідок чого відключені газ, світло та водопостачання. Такий великий борг він не може погасити, а тому змушений продати квартиру.

В січні 2006 р. ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, просив визнати ОСОБА_1 і неповнолітнього ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі ст. 72, ч. 2 ст. 167 ЖК України, посилаючись на те, що вона в 2001 р. забрала все своє майно і з дитиною добровільно виселилась з спірної квартири до співмешканця за адресою АДРЕСА_2, де проживала до смерті ДОСОБА_4.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2006 р. в позові ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

 Визнано ОСОБА_1 і неповнолітнього ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірною квартирою.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Заводського району м. Миколаєва просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, позивачку, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи і перевіривши викладені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_2 були заявлені дві самостійні позовні вимоги: про виселення ОСОБА_1 та про визнання її з неповнолітньою дитиною такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

ОСОБА_2 не відмовлявся від позовної вимоги про виселення і суд не вирішив питання про закриття провадження відносно цієї вимоги. Більш того, в судових дебатах відповідач просив суд виселити ОСОБА_1. Однак, дана позовна вимога залишилася не розглянутою.

Зазначена обставина у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.

Крім того, в рішенні суду зазначено, що ОСОБА_1 втратила право користування спірною квартирою з дня вибуття, але не зазначено саме з якого часу. Якщо з липня 2001 р., то суд не вказав на яке інше постійне місце проживання вона тоді вибула.

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати у відповідача які він підтримує позовні вимоги, а від яких відмовляється, також уточнити підстави заявлених ним позовних вимог і вирішити справу у відповідності до діючого законодавства.

Керуючись статтями 303, 311,315 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Заводського району м. Миколаєва задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.