КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011                                                                                           № 37/568

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача -                    ОСОБА_1 (дов. №21 від 22.11.2010 р.)

від відповідача -               ОСОБА_2 (дов. „ЦХП-18/438 від 28.03.2011 р.)

від третьої особи-1 на стороні відповідача - ОСОБА_3. (дов. б/н від 16.02.2011 р.)

від третьої особи-2 на стороні відповідача - не з’явився

від третьої особи на стороні позивача - не з’явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні             

апеляційні скарги      Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-

                                      виробнича фірма “Дніпротехтранс”,

                                      Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

                                      залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”

на рішення                  Господарського суду міста Києва  

від                                 14.03.2011 р.

у справі                        №37/568 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна”

до                                  Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

              залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:                 1)          Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-

                                       виробнича фірма “Дніпротехтранс”

2)          Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-

                                       виробниче підприємство “Дніпротехтранс”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:                     Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербудтрейд”

про                           визнання недійсною заяви про залік однорідних вимог від

                                      06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна” (далі за текстом – позивач, ТОВ „Ністас-Україна”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (далі за текстом – відповідач, ДПМТЗЗТУ “Укрзалізничпостач”) про визнання недійсною заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2406.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі №37/568 та призначено її розгляд; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”, зобов’язано учасників судового процесу надати додаткові докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. було залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербудтрейд”.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. зазначено, що позивачем було повідомлено суд про те, що при викладенні позовних вимог ним було допущено описку у номері заяви, яку він просить визнати недійсною, у зв’язку з чим останній уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448, а також застосувати односторонню реституцію до відповідача та повернути сторони у попередній стан, що існував до укладення договору ДФ 01/08 від 04.08.2008 р., а саме, визнати основний борг відповідача перед позивачем у сумі 14 317 999, 40 грн. за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568 позов задоволено частково; визнано недійсною заяву Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448, направлену на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”; в решті позову відмовлено; стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна” залишити без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду апелянти зазначили неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Лосєва А.М., Мартюк А.І.) від 19.04.2011 р. у справі №37/568 було прийнято апеляційні скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568 до провадження; розгляд апеляційних скарг призначено на 18.05.2011 р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. №01-23/3/1 змінено склад колегії суддів.

В судове засідання апеляційної інстанції 18.05.2011 р. представники третьої особи-2 на стороні відповідача, третьої особи на стороні позивача не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи-2 на стороні відповідача, третьої особи на стороні позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.05.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційні скарги, просив суд апеляційні скарги задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.05.2011 р. представник третьої особи-1 на стороні відповідача підтримав апеляційні скарги, просив суд апеляційні скарги задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.05.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-1 на стороні відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”, як постачальником, та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, як покупцем, був укладений договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а покупець – прийняти й оплатити продукцію (систему контролю експлуатації транспортних засобів “Дельта” виробництва Науково-виробничого підприємства “Дніпротехтранс”, м. Дніпропетровськ) в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є його невід’ємною частиною.

На виконання зазначеного договору ТОВ “Ністас-Україна” поставило відповідачу продукцію загальною вартістю 43119996,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, тоді як оплата отриманого товару відповідачем була здійснена частково. Вартість неоплаченого відповідачем товару склала 14317999,40 грн., що засвідчено в акті звірки поставок та розрахунків між ДП “Укрзалізничпостач” та ТОВ “Ністас-Україна” станом на 31.12.2008 р.

27.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”, як постачальником, був укладений договір поставки №Д06/07, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а замовник – прийняти та оплатити продукцію (СКПТР “Дельта-СУ”, ТОВ НВП “Дніпротехтранс”) в асортименті та кількості відповідно до специфікації № 1 до даного договору, що є його невід’ємною частиною.

27.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”, як цедентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”, як цесіонарієм, був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №1, за умовами якого цедент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові, і став кредитором за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р. між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р., цесіонарій набув право вимагати від боржника – ТОВ “Ністас-Україна” належного виконання обов’язку щодо сплати вартості поставленої продукції за договором № Д06/07 від 27.03.2007 р. в розмірі 20145980,00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обов’язків боржником щодо оплати вартості поставленої продукції за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору.

Пунктом 3 даного договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р. сторони узгодили, що право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р., специфікацією № 1, додатковою угодою № 1 від 27.03.2007 р. до договору поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р., додатковою угодою № 2 від 31.08.2007 р. до договору поставки № Д06/07 та документами, що підтверджують виконання цедентом та боржником своїх обов’язків за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р.

При цьому, у пункті 4 цього договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р. визначено, що копії документів, визначених у пункті 3 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, що відступається за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору і є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 8 договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р. цедент зобов’язався письмово повідомити боржника –ТОВ “Ністас-Україна” про відступлення права вимоги протягом 2 (двох) календарних днів з дня набрання чинності цим договором (у відповідності до пункту 11 цей договір є укладеним і набрав чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, тобто – з 27.12.2007 р.)

04.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”, як цедентом, та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, як цесіонарієм, був укладений договір №ДФ-01/08 про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1. якого цедент відступає, а цесіонарій набуває право вимоги сплати заборгованості у розмірі, зазначеному в пункті 2.1. цього договору, за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р. (надалі іменується “Основний договір”), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”(надалі іменується „боржник”), яке виникло у цедента на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р., укладеного між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”.

Пунктом 2.1. договору №ДФ-01/08 від 04.08.2008 р. встановлено, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов’язку щодо сплати вартості поставленої продукції за договором № Д06/07 від 27.03.2007 р. в розмірі 14327999,00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обов’язків боржником щодо оплати вартості поставленої продукції за договором поставки №Д06/07 від 27.03.2007 р.

04.08.2008 р. Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” направило на адресу ТОВ “Ністас-Україна” заяву про залік зустрічних однорідних вимог №ЦХП-18/2406.

Проте, враховуючи технічні помилки, яких при складанні заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 04.08.2008 р. №ЦХП-18/2406 припустилось ДП “Укрзалізничпостач”, заявою про залік зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448 відповідач просив варіант раніше надісланої угоди від 04.08.2008 р. № ЦХП-18/2406 вважати недійсним (про що зазначено в преамбулі заяви).

Також новою заявою – від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448 Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” заявило наступне:

1. Між ДПМТЗЗТУ “Укрзалізничпостач” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” укладений договір поставки від 07.03.2007 р. № ЦХП-07-00207-01. Згідно із даним договором, заборгованість підприємства перед товариством дорівнює 14327999,00 грн.

2. Договором про відступлення права вимоги від 04.08.2008 р. № ДФ-01/08, укладеним між ДП “Укрзалізничпостач”(цесіонарій) та ТОВ “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”(цедент), сторони дійшли згоди, що цедент відступає, а ДП “Укрзалізничпостач” набуває право вимоги сплати заборгованості у розмірі 14327999,00 грн., яка виникла внаслідок договору від 27.03.2007 р. №Д 06/07, укладеного між ТОВ “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” та ТОВ “Ністас-Україна”.

3. Діючи на підставі ст. ст. 512-519 та ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання якого настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, згідно із договором від 04.08.2008 р. № ДФ-01/08, ДП “Укрзалізничпостач” заявляє: провести залік по вищезгаданим однорідним зобов’язанням на загальну суму 14327999,00 грн.

22.03.2010 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 5/441-09, залишеною без  змін постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р., договір відступлення права вимоги №1 від 27.12.2007 р. було визнано недійсним.

Також постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. у справі №45/151, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010 р., договір про відступлення права вимоги № ДФ-01/08 від 04.08.2008 р. було визнано недійсним.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання недійсною заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448, а також застосування односторонньої реституції до відповідача та повернення сторін у попередній стан, що існував до укладення договору  ДФ 01/08 від 04.08.2008 р., а саме, визнати основний борг відповідача перед позивачем у сумі 14317999,40 грн. за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 3 вказаної статті Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У відповідності до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що договір відступлення права вимоги від 04.08.2008 р. № ДФ-01/08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” (цедент) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”(цесіонарій) було визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. у справі № 45/151, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010 р., відтак Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” не набуло право вимоги від ТОВ “Ністас-Україна” сплати заборгованості у розмірі 14327999,00 грн., яка виникла внаслідок договору від 27.03.2007 р. № Д 06/07, укладеного між ТОВ “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” та ТОВ “Ністас-Україна”, а отже – у ТОВ “Ністас-Україна” не виникло зобов’язання сплатити Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” зазначеної суми грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 598, 599 та 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов’язань.

Проте, у зв’язку з визнанням договору від 04.08.2008 р. № ДФ-01/08  недійсним,  у ТОВ “Ністас-Україна” не виникло зобов’язання сплатити Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” заборгованості у розмірі 14327999,00 грн., тому це зобов’язання  не може припинятися зарахуванням відповідно до заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448.

Заява про залік зустрічних однорідних вимог є за своєю правовою природою одностороннім правочином.

У відповідності до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційних скаргах відповідач та третя особа-1 на стороні відповідача посилаються на те, що під час розгляду справи №17/281-17/128 вже було досліджено заяву про здійснення взаємозаліку від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448 і встановлено факт правомірності зарахування боргу на підставі даної заяви.

Проте, вимога щодо визнання недійсною заяви ДП “Укрзалізничпостач” про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448 не була предметом у справі № 17/281-17/128, обставини її укладення не досліджувалися у повному обсязі, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. у справі № 45/151 набула чинності після завершення місцевим господарським судом провадження у справі № 17/281-17/281, про що наведено у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 17/281-17/128 від 06.09.2010 р.

Твердження відповідача та третьої особи-1 на стороні відповідача про те, що при розгляді даної справи постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. у справі №45/151 та постанова Вищого господарського суду України від 02.11.2010 р. у справі №45/151 не мають преюдиційного значення, оскільки в ній інший предмет і підстави позову, суд апеляційної інстанції вважає помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах чинного господарського процесуального законодавства.

Посилання відповідача та третьої особи-1 на стороні відповідача на те, що договір відступлення права вимоги від 27.12.2007 р. № 1, укладений між ТОВ “Інтербудтрейд” та ТОВ “НВП “Дніпротехтранс” є недійсним, оскільки підписаний не уповноваженою особою з боку ТОВ “НВП “Дніпротехтранс”, свого підтвердження належними доказами не знайшло.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зокрема, при розгляді справи № 37/568 учасниками судового процесу не подано суду належних доказів визнання цього договору недійсним у судовому порядку, а встановлювати такий факт в межах розгляду справи №37/568 Господарський суд міста Києва не вправі, оскільки розглядав справу лише в межах заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів  дійшла висновку про те, що відповідач та третя особа-1 на стороні відповідача не спростували належними доказами обставин, наведених позивачем щодо підстав для визнання недійсною заяви Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. №ЦХП-18/2448, в зв’язку з чим судом визнано позов в цій частині обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про застосування односторонньої реституції до відповідача та повернення сторін у попередній стан, що існував до укладення договору №ДФ 01/08 від 04.08.2008 р., а саме: визнати основний борг відповідача перед позивачем у сумі 14317999,40 грн. за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

          Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

          Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

          Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

          Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

          1) справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а  також  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів  з  підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів,  що  виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів  про  встановлення  цін на продукцію (товари), а також тарифів  на  послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни і тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших  спорів,  вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

              2)   справи про банкрутство;

              3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Отже, чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо встановлення юридичного факту, у тому числі – визнання боргу за договором поставки, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов’язання застосувати односторонню реституцію до відповідача та повернути сторони у попередній стан, що існував до укладення договору №ДФ 01/08 від 04.08.2008 р., а саме: визнати основний борг відповідача перед позивачем у сумі 14317999, 40 грн. за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання і розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”, апеляційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” покладаються на третю особу-1 на стороні відповідача, відповідача відповідно.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”, Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі №37/568 – без змін.

Матеріали справи №37/568 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді