Справа № 22ц-1378/ 2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції Сотська С.О.
Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
РІШЕННЯ Іменем України
23 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:
· відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
· неповнолітнього ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року
за позовом
ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 р. ОСОБА_4 звернулася в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про відшкодування 687 грн. 59 коп. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 08 вересня 2005 р. син відповідачів неповнолітній ОСОБА_3 причинив її сину тілесні ушкодження, в зв'язку з чим син знаходився на стаціонарному лікуванні і нею були понесені матеріальні витрати, пов'язані з придбанням ліків - 78 грн., продуктів харчування - 408 грн. 59 коп. Крім того, в процесі бійки був пошкоджений одяг сина вартістю 91 грн. Такими діями ОСОБА_3 її сину була завдана моральна шкода.
В подальшому позивачка уточнила свої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, розмір відшкодування витрат на придбання продуктів харчування зменшила до 100 грн. із розрахунку 10 грн. за 1 день, а розмір витрати, пов'язаних з придбанням ліків збільшила на 513 грн., посилаючись на те, що після стаціонарного лікування син продовжував амбулаторне лікування.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнено на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_1 і ОСОБА_6 по 356 грн. матеріальної, по 250 грн. моральної шкоди та по 50 грн. судових витрат з кожного з зазначенням про припинення стягнення після досягнення ОСОБА_3 повноліття, або коли він до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Додатковим рішенням того ж суду від 19 червня 2006 р. вирішено питання про стягнення судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт посилається на недоведеність вини його сина в спричиненні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень і в понесенні позивачкою матеріальних витрат, а також в заподіянні моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь в справі, дослідивши матеріали справи і перевіривши викладені в скарзі доводи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, та прийшов до правильного висновку про те, що внаслідок винних дій 15-річного ОСОБА_3 заподіяна шкода здоров'ю неповнолітнього ОСОБА_5, а тому на підставі ч. 2 ст. 1179 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України поклав на батьків винного обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди, оскільки їх син не має майна та заробітку.
Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди, суд необгрунтовано включив витрати на додаткове харчування у сумі 100 грн.
Тоді як, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які дані в п. 19 постанови № 6 від 27 березня 1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" в редакції постанови № 9 від 24 жовтня 2003 р., потреба у додатковому харчуванні має підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи.
Такого висновку судово-медичної експертизи в матеріалах справи немає, а тому розмір відшкодування майнової шкоди необхідно зменшити на 100 грн.
В зв'язку з цим, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає зміні в цій частині.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на недоведеність позовних вимог ОСОБА_4 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав належну правову оцінку, і навів в рішенні переконливі доводи.
Не є обґрунтованими доводи апелянта про необхідність притягнення до участі в справі в якості відповідача школи. Судом встановлено, що події відбулися після закінчення уроків у вечірній школі, коли ОСОБА_3 і ОСОБА_5 залишили її приміщення.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди змінити, стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_1 і ОСОБА_6 по 306 (триста шість) грн. матеріальної шкоди з кожного.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.