КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2011 № 25/163
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю,
від відповідача-1: ОСОБА_2.- представник за довіреністю,
від відповідача-2: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці
на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2011 року
у справі № 25/163
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чистий світ-К”
до 1. Київської регіональної митниці
2. Управління державного казначейства у місті Києві
про стягнення збитків в розмірі 15 063,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Чистий світ-К” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Київської регіональної митниці, 2. Управління державного казначейства у місті Києві про стягнення збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем-1 неправомірно було винесене рішення № КТ-100-3768-04 від 07.09.2004р., за яким товар позивача був визначений за кодом УКТ ЗЕД № 8509101000, де пільгова ставка мита становить 25 %, в той час як позивачем було визначено код УКТ ЗЕД вказаного товару за № 8679899890, за яким ставка мита становить 2%. В результаті неправомірних дій Відповідача для мінімізації порушень своїх господарських планів позивач вимушений був здійснити митне оформлення вантажу зі сплатою мита і ПДВ в розмірах, визначених відповідачем-1, що призвело до завдання позивачу збитків (внаслідок переплати обов’язкових платежів) на загальну суму 15 063,25 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2011 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що Київська регіональна митниця є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 417 від 02.04.1998 р. „Про затвердження Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію” та Закону України „Про Єдиний митний тариф” усі податки та збори (обов’язкові платежі) перераховано до Державного бюджету України.
Відповідач-2 подав пояснення, в якому проти позовних вимог заперечував, просив суд апеляційну скаргу відповідача-1 задовольнити, а рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2011р. – скасувати, крім того, просив суд слухати справу за відсутності його представника та про результат розгляду даної справи повідомити належним чином.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2 за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, а також, враховуючи пояснення відповідача-1, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2004р. позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорт товар та надано вантажно митну декларацію на товар № 100000005/4/412548 (надалі - ВМД). У вказаній ВМД позивач задекларував товар, визначений в позиції 26 за кодом УКТ ЗЕД 8479899890 як пилосос промисловий NT9931, 400В, 3-х.ф., 4 кВт –6 шт. (надалі - товар).
Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні товару за вказаним кодом УКТ ЗЕД та винесено рішення № КТ-100-3768-04 від 07.09.2004, відповідно до якого товар необхідно було декларувати під кодом УКТ ЗЕД 8509101000 як пилосос марки «Karcher» мод. NТ9931 пересувний на колесах, напруга 400В, 3-х фазний, потужністю 4000 Вт.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання рішення відповідача-1 про визначення коду товару №26 було сплачено ввізне мито в розмірі 13 644,25 грн. (54 577,00 грн. вартості товару х 25% ставки мита по коду № 8509101000) та ПДВ в сумі 13 644,25 грн. ((54 577,00 грн. вартості товару + 13644,25 грн. мита) х 20% ставки ПДВ). Сплата вказаних сум підтверджується ВМД № 683 (за контрактом №1-К/2002 від 01.03.2002) та платіжними дорученнями № 83 від 30.07.2004, № 299 від 03.09.2004, № 343 від 10.09.2004 (а.с.27-30).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2005р. у справі № 11/24, яке залишене в силі постановою Верховного суду України від 05.02.2008р. (а.с.132-135, 106-109), визнано недійсним рішення відповідача-1 № КТ-100-3768-04 від 07.09.2004р. в частині визначення товару №26 (пилосос марки «Karcher» мод. NТ9931 пересувний на колесах, напруга 400В, 3-х фазний, потужністю 4000 Вт) за кодом УКТ ЗЕД 8509101000.
У вказаному рішенні встановлено, що товар - пилосос марки «Karcher» мод. NТ9931 пересувний на колесах, напруга 400В, 3-х фазний, потужністю 4000 Вт, має промислове призначення, а тому класифікується за кодом УКТ ЗЕД 8479899890, який і був визначений позивачем у ВМД № 100000005/4/412548.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Як передбачено ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У ст.1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У відповідності до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Так, у пункті 17 частини 1 ст. 1 МК України митні органи визначені як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього кодексу та інших законів України покладено їх безпосереднє здійснення.
Статтею 313 МК України передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТ ЗЕД класифікаційних угрупувань, покладено на митні органи, рішення яких з цього питання є обов’язковими для підприємств і організацій.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Розділом ХVІ Закону України «Про Митний тариф України» (в редакції станом на дату прийняття відповідачем неправомірного рішення про визначення коду товару) передбачено, що пільгова ставка ввізного мита для товару з кодом УКТ ЗЕД 8479899890 становила 2%, а для товару з кодом 8509101000 (визначеного відповідачем-1 в рішенні) –25%.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної митної служби від 09.06.1999р. № 346 (в редакції на час винесення відповідачем-1 рішення про визначення коду товару) сума ПДВ на товари, що обкладаються тільки митом нараховується за формулою: С = (В + С ) х П / 100, де Спдв - сума ПДВ; В - митна вартість; См - сума мита; П - ставка ПДВ (20%).
Як зазначалось вище, позивачем було сплачено ввізне мито в розмірі 13 644,25 грн. (54 577,00 грн. вартості товару х 25% ставки мита по коду № 8509101000) та ПДВ в сумі 13 644,25 грн. ((54 577,00 грн. вартості товару + 13644,25 грн. мита) х 20% ставки ПДВ).
В разі застосування до товару № 26 коду УКТ ЗЕД 8479899890, розмір ввізного мита мав становити 1 091,54 грн. (54 577,00 грн. вартості товару х 2% ставки мита по коду № 8479899890), а сума належного до сплати ПДВ мала відповідати 11 133,71 грн. ((54 577,00 грн. вартості товару + 1 091,54 грн. мита) х 20% ставки ПДВ).
Судова колегія, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач поніс збитки внаслідок здійснення переплати сум ввізного мита в розмірі 12 552,71 грн. (13 644,25 грн. –1 091,54 грн.) та ПДВ в розмірі 2 510,54 грн. (13644,25 грн. –11 113,71 грн.), а всього на суму 15 063,25 грн.
Однак, враховуючи те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 417 від 02.04.1998 р. „Про затвердження Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію” та Закону України „Про Єдиний митний тариф” усі податки та збори (обов’язкові платежі) Київською регіональною митницею перераховано до Державного бюджету України, що підтверджується довідкою Київської регіональної митниці щодо перерахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету України за ВМД № 100000005/4/412724 від 07.09.2004р., судова колегія, вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно стягнення збитків з відповідача-1 – Київської регіональної митниці, оскільки, як зазначено вище, у митниці дані кошти не акумулювувались, а після отримання їх від позивача були перераховані до Державного бюджету.
З огляду на вказані обставини, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення підлягає зміні в цій частині; заподіяні позивачу збитки підлягають стягненню з державного бюджету в особі Управління державного казначейства у місті Києві; в позові до Київської регіональної митниці слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК судові витрати слід покласти на відповідача-2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2011 р. у справі № 25/163 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2011 р. у справі № 25/163 змінити.
3. Рішення викласти у наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету Україна в особі Управління державного казначейства у місті Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, р/р 35213001000040 в Банк УДК у м. Києві, МФО 820019, Код ЗКПО 24262621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ - К» (04073, м. Київ, просп. Московський, 21,ідентифікаційний код 30369774, р/р №260043061501 в АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540) 15 063,25 грн. (п’ятнадцять тисяч шістдесят три гривні 25 копійок) збитків, 151 (сто п’ятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за подання позовної заяви, 75 (сімдесят п’ять) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позові до Київської регіональної митниці відмовити».
4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
5. Матеріали справи № 25/163 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді