Справа № 22-а-356/2006р.                                      Головуючий по 1 інстанції Горбенко С.А.

Категорія 14                                                            Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого      -           Лисенка П.П.,

суддів: Данилової О.О., Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання                        Гачко Ю.В.,

за участю  представника відповідача Клименко Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області

на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2006 року за адміністративним позовом

Первомайського міжрайонного прокурора (далі - прокурор) в інтересах

ОСОБА_1

до

Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради

Миколаївської області (далі - Управління праці)

про визнання дій Управління праці щодо відмови в наданні статусу учасника війни

незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

28 березня 2006 року прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління праці щодо відмови в наданні статусу учасника війни ОСОБА_1 незаконними та надання їй статусу учасника війни.

Прокурор зазначав, що з 1942 року по 1953 рік ОСОБА_1 знаходилась разом з батьками - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на спецпоселенні внаслідок застосування політичної репресії у вигляді насильницького виселення з Краснодарського краю в Карагандинську область. На підставі п. «В» ст. З Закону Російської Федерації від 18 жовтня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій» її батьки були реабілітовані, що відповідно до ст.9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надає ОСОБА_1 право на отримання статусу учасника війни.

Посилаючись на викладене, прокурор просив позов задовольнити.

В судовому засіданні прокурор уточнив позовні вимоги та просив визнати дії Управління праці щодо відмови в наданні статусу учасника війни ОСОБА_1 незаконними та зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1статус учасника війни.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2006 року позов задоволено. Дії Управління праці щодо відмови в наданні статусу учасника війни ОСОБА_1 визнані незаконними та зобов'язано Управління праці надати ОСОБА_1 статус учасника війни.

В апеляційній скарзі Управління праці просить вказану постанову суду скасувати. На думку апелянта, рішення суду постановлено без з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов правильного висновку, що позивачка, як реабілітована особа, набула право на надання їй статусу учасника війни, а тому дії Управління щодо відмови надання позивачці цього статусу є незаконними. В зв'язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України) до учасників війни належать, крім інших осіб, визначених цим Законом, також особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років перебували в засланні і реабілітовані відповідно до чинного законодавства України та колишнього СРСР.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка разом з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 1942 року по 1953 рік знаходилася на спецпоселенні внаслідок застосування до них політичної репресії у вигляді насильницького виселення з Краснодарського краю в Карагандинську область з щомісячною відміткою у спецкомендатурі (а.с. 4).

На підставі п. «В» ст. З Закону Російської Федерації від 18 жовтня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій» батьки позивачки були реабілітовані (а.с. 5-6).

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання статусу учасника війни в зв'язку з тим, що вона не надала Управлінню довідку про її реабілітацію є безпідставними.

Позивачка зараз проживає в Україні і за станом здоров'я, похилого віку позбавлена можливості власноручно ініціювати отримання довідки в Російській Федерації (далі -РФ).

Крім того, за наявності довідок про реабілітацію її батьків та молодшої сестри отримання довідки про реабілітацію самої позивачки носить формальний характер і не може впливати на вирішення її заяви про надання статусу учасника війни.

Такий підхід до вирішення справи є втіленням конституційного принципу верховенства права і, відповідно до ст. З Конституції України, визнає людину, її здоровія, честь і гідність як основну цінність держави України.

Також є помилковими посилання в апеляційній скарзі на те, що суд при постановленні рішення безпідставно використовував Закон РФ «Про реабілітацію жертв політичних репресій».

Так, визнання дітей, які разом з батьками знаходилися в місцях позбавлення волі, засланні, виселенні та на спецпоселенні, постраждалими від політичних репресій передбачено ст. 2.1 Закону РФ «Про реабілітацію жертв політичних репресій».

Оскільки Україна має договір з Російською Федерацією про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, який ратифіковано 10 листопада 1994 року Верховною Радою України, суд вірно застосував норму права РФ.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як позбавлені правового обґрунтування.

 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду. є. законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 195,198,200,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2006 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.