Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №  1-н-2/11

2011 р.

П О С Т А Н О В А

    18 квітня 2011 року                                                                      Шепетівський міськрайонний суд  Хмельницької області в складі:

                                                    головуючого -  судді Березової І.О.

                                                    при секретарі              Каправчук Г.В.

                                                   з участю прокурора    Піонтковського В.О.

                                                   захисників                   ОСОБА_1, Ю.П., ОСОБА_2,                                                                                                                     ОСОБА_3,                                                              

           представника служби у справах дітей               ОСОБА_4,

                                     законних представників          ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7,

                                                                           ОСОБА_8,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки

матеріали кримінальної справи  про застосування примусових заходів виховного характеру до особи, котра не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, порушеної відносно:

          ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, студент Шепетівського професійного ліцею, раніше не судимий,

          за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

          ДЗЮМАКА           ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, студент Шепетівського професійного ліцею, раніше не судимий,

          за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,

          ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, студент Шепетівського професійного ліцею, раніше не судимий,

          за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2009 року, біля 23 години 30 хвилин, неповнолітні ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньою змовою між собою, біля приміщення сільського будинку культури і відпочинку, що в селі Хролин Шепетівського району, з неприязних мотивів, під час суперечки, завдали руками і ногами удари по тілу неповнолітнього ОСОБА_13, чим спричинили останньому тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, що потягли короткочасний розлад його здоров’я.

Своїми діями  неповнолітні ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне  легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. Оскільки вказані особи не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, то слідчий звернувся до суду з постановою про закриття кримінальної справи із застосуванням примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в якій просить кримінальну справу провадженням закрити і застосувати до неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 примусові заходи виховного характеру.

          При розгляді справи в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_9 вину свою не визнав і в судовому засіданні пояснив, що 29 березня 2009 року у вечірній час, під час знаходження на дискотеці в сільському будинку культури, що в с. Хролин Шепетівського району Хмельницької області, побачив неповнолітнього ОСОБА_13, останній вимагав, щоб він купив спиртне.  Коли вийшли на подвір’я неподалік від клубу, то між ними зав’язалась сутичка, під час якої вони штовхали одне одного. Пояснив, що спочатку відштовхував ОСОБА_13 від себе, щоб той не підходив до нього, а потім схопив за куртку і вони разом впали на землю. Їх розборонили ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ударів потерпілому вони не наносили. Оскільки він не вчиняв ніяких протиправних дій, то винним себе не визнає.

          Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_12 вину свою не визнав і пояснив, що 28.03.2009 року, у вечірній час, до нього зайшов його друг неповнолітній ОСОБА_9 і вони пішли до клубу, де зустріли ОСОБА_11 Пізніше неподалік від клубу між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 відбулась якась штовханина, під час якої ОСОБА_13 падав  і міг отримати тілесні ушкодження об стіну клубу. Зазначає, що один раз відштовхнув в груди ОСОБА_13, однак тілесних ушкоджень потерпілому не наносив.

          Неповнолітній ОСОБА_11 в судовому засіданні вину свою не визнав і пояснив, що 28.03.2009 року, біля 22 години, пішов до сільського клубу культури, де зустрів однокласників. Він і ОСОБА_12 були у клубі, коли ОСОБА_9 вийшов на вулицю. Вони також вийшли. На дворі побачив, що  ОСОБА_13 штовхнув ОСОБА_9, той відштовхнув ОСОБА_13, і вони впали на землю, при цьому вказує, що ОСОБА_13 впав і вдарився головою об будинок клубу.  Уточнює, що ОСОБА_12 не бив ОСОБА_13, між ними відбулася штовханина. Свої попередні покази заперечує, але не зміг пояснити причину зміни показів.  

Незалежно від показань неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, їх вина у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

          Так, потерпілий ОСОБА_13 вказав на те, що 28 березня 2009 року, у вечірній час, біля будинку культури в с.Хролин Шепетівського району Хмельницької області його відкликав в сторону ОСОБА_9, і коли відійшов в сторону, то його ззаду обхопив його руки своїми руками  ОСОБА_11 та тримав, а ОСОБА_12 та ОСОБА_9 стали руками наносити йому удари по обличчю, після чого збили з ніг, до бійки приєднався ОСОБА_11, який також наносив йому удари кулаками по голові та в тулуб, по спині. За що його хлопці побили, не знає, заперечує факт вживання в той вечір спиртних напоїв.

          Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що 28.03.2009 року її син ОСОБА_13 пізно ввечері прийшов з дискотеки і ліг спати. Вранці побачила на обличчі під очима синяки, припухлість губи, тілесні ушкодження в лівій половині голови. Син пояснив, що на дискотеці був побитий ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11  В нього боліла голова, тому вона завезла його в лікарню.

          Показами свідка ОСОБА_14, який в судовому засіданні ствердив факт конфлікту між ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 28 березня 2009 року на території будинку культури в с. Хролин Шепетівського району.  У ОСОБА_13 на губі помітив кров. Йому пояснили дівчата, які стояли поруч, що між  ними відбулась бійка.

          Свідок ОСОБА_16 підтвердив покази свідка ОСОБА_14, ствердивши, що бачив штовханину між ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з однієї сторони, та ОСОБА_13, з другої сторони.

          Показами свідків ОСОБА_17,  ОСОБА_18, ОСОБА_19, яким стало відомо про те, що 28.03.2009 року біля будинку культури в с. Хролин, ОСОБА_12, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 побили ОСОБА_13 за те, що той посилав їх за спиртним.

          Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що 28.03.2009 року, перебуваючи на дискотеці в будинку культури в с. Хролин, від ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_15 почув, що вони побили того вечора ОСОБА_13

          Свідок ОСОБА_21 чув про те, що 28.03.2009 року біля будинку культури в с. Хролин пару чоловік поштовхалися між собою, але про бійку між ними не чув.

          Вина неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 підтверджується:

          даними протоколу відтворення за участю ОСОБА_13 обставин і обстановки його побиття, під час проведення якого він розповів і показав, за яких обставин і як йому наносили удари 28.03.2009 року  ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11М з приєднаними до нього фототаблицями (а.с. 152-163);

          даними протоколу очної ставки між ОСОБА_13 і ОСОБА_11, під час якої останній зізнався у тому, що тримав ОСОБА_13 під час бійки, а ОСОБА_9 і ОСОБА_12 наносили йому тілесні ушкодження (а.с.136-137);

          даними протоколу очної ставки між ОСОБА_13 і ОСОБА_9, під час якої ОСОБА_13 вказав на ОСОБА_9, як на особу, яка спричинила йому безпричинно тілесні ушкодження (а.с. 146-150);

          даними протоколу очної ставки між ОСОБА_13 і ОСОБА_12, під час якої ОСОБА_13 вказав на ОСОБА_12, як на особу, яка спричинила йому безпричинно тілесні ушкодження (а.с.134-135);

          даними довідки Шепетівської центральної районної лікарні № 33 від 2.04.2009 року, із якої вбачається, що ОСОБА_13 з 29.03.2009 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Шепетівської ЦРЛ з діагнозом струс головного мозку (а.с.34).

          Висновком експерта № 527 від 19.07.2010 року стверджується, що у потерпілого ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця під правим оком, струс головного мозку, рубець на слизовій оболонці верхньої губи. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженими травмуючими  поверхнями, могли виникнути в строк та при обставинах, на які вказує потерпілий, і за своїм характером  належать до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що викликають короткочасний розлад здоров’я. Утворення  всіх вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного росту є малоймовірним.

          Висновок даної експертизи у суду не викликає сумніву, оскільки не суперечить зібраним по справі доказам і з цих підстав об’єктивно відображає характер пошкоджень, їх локалізацію та механізм утворення.

          Що стосується показів свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, то суд  критично оцінює їх як недостовірні, оскільки останні перебувають у дружніх стосунках з неповнолітніми ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12,  в судовому засіданні вказані свідки змінили свої покази та не надали суду зрозумілих і переконливих пояснень про причини зміни показів, а тому їх покази, які були надані в судовому засіданні, суд оцінює критично.

          Таким чином, суд вважає доведеними наведені в постанові обставини суспільно-небезпечного діяння, вчиненого неповнолітніми ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, і кваліфікує їх дії за ч.2 ст. 125 КК України.  

          Що стосується доводів неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про непричетність їх до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13, то вони спростовуються вищенаведеними доказами, які підтверджують неправдивість пояснень неповнолітніх.

          Слідчий, прийнявши до уваги, що неповнолітні ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11  не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за вчинене ними діяння, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, на підставі ст.7-3 КПК України, просить закрити кримінальну справу із застосуванням до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.

Захисник неповнолітнього ОСОБА_11 ОСОБА_2 заявив клопотання про те, щоб розглянути постанову слідчого СВ Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 29.10.2010 року про закриття даної кримінальної справи із застосуванням примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_11 без застосування примусових заходів виховного характеру до ОСОБА_11 у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст.ст. 49, 106 КК України. Як на підставу посилається на те, що дія ст. ст. 49, 106 КК України повинна застосовуватися і у випадку застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

З таких самих підстав захисник ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_12 просить залишити постанову слідчого СВ Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 8.11.2010 року про закриття кримінальної справи із застосуванням примусових заходів виховного характеру стосовно ОСОБА_12 без задоволення, а кримінальну справу закрити.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 просить кримінальну справу відносно ОСОБА_9 за ч.2 ст.125 КК України закрити у зв’язку із закінченням строків давності.

Заслухавши з приводу заявлених клопотань інших учасників процесу, вислухавши думку прокурора, який вважає необхідним відмовити в заявлених клопотаннях, суд приходить до наступного.

Відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати  до особи, яка у віці  від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно-небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України).

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:

-          у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст. 97 КК України;

-          до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння(ч.2 ст.97 КК України);

-          при звільненні неповнолітнього від покарння відповідно до ч.1 ст.105 КК України.

          Якщо в матеріалах справи крім зазначених наявні й інші підстави для звільнення неповнолітнього  від кримінальної відповідальності (наприклад, передбачені статтями 45-49 КК, які за правовими наслідками є більш сприятливими для забезпечення його інтересів, мають бути обрані саме ці підстави, як вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

          Разом з тим, встановлено, що суспільно-небезпечне діяння мало місце 28 березня 2009 року, на час закінчення судового розгляду справи  спливли строки давності, передбачені ст. 49, 106 КК України, оскільки відповідно до вказаних статей звільняються від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності особи, які вчинили злочин невеликої тяжкості у віці до вісімнадцяти років.

Суд враховує, що відповідно до ст. 11 КК України злочином є суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Згідно ст.18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність.

З огляду на зазначене, враховуючі, що неповнолітні  ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, враховуючи положення ст.ст.49, 106 КК України, суд вважає необхідним провадження у даній кримінальній справі закрити, в клопотанні слідчого про застосування до неповнолітніх мір виховного характеру –відмовити.

          На підставі ст. 49, 106 КК України, керуючись ст.ст. п.5 ч.1 7-1,  447, 448 КПК України,

          суд, -

П О С Т А Н О В И В :

                    Кримінальну справу № 21/2915 відносно неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, провадженням закрити.

                    В клопотанні слідчого СВ Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_25 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_9  примусових заходів виховного характеру –відмовити.

                    Кримінальну справу № 21/2915 відносно ДЗЮМАКА ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, провадженням закрити.

                    В клопотанні слідчого СВ Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_25 про застосування до неповнолітнього  ДЗЮМАКА           ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, примусових заходів виховного характеру –відмовити

                    Кримінальну справу № 21/2915 відносно неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, провадженням закрити.

          В клопотанні слідчого СВ Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_25 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, примусових заходів виховного характеру –відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області протягом   15 діб з моменту її оголошення через Шепетівський міськрайонний суд.

                                                                                 Суддя: