Справа  № 1455/2006 р.                          Головуючий по 1-й    інстанції Гапішко В.В.

Доповідач апеляційного суду   Довжук Т.С.

УХВАЛА

31   серпня  2006 року  колегія суддів  судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого        -      Лисенка П.П.,. суддів: Данилової О.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання  Гачко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві   матеріали   позовної заяви за

апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2006 року за позовом

ОСОБА_1

до

Державного департаменту ветеринарної медицини, Управління ветеринарної

медицини в Миколаївській області, Управління ветеринарної медицини в

Березнегуватському районі Миколаївської області

про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

06 травня 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного департаменту ветеринарної медицини, Управління ветеринарної медицини в Миколаївській області, Управління ветеринарної медицини в Березнегуватському районі Миколаївської області про стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Березнегуватського районного суду від 15 травня 2006 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. Позивачу запропоновано в строк до 15 червня 2006 року усунути зазначені в цій ухвалі недоліки позовної заяви.

Наступною ухвалою судді цього ж суду від 16 червня 2006 року позовна заява ОСОБА_1 повернута як неподана в зв'язку з невиконанням вимог судці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді від 16 червня 2006 року скасувати, як постановлену з порушенням вимог процесуального закону.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, суддя ухвалою від 15 травня 2006 року залишив її без руху. На його думку, позивач в порушення ст. 119 ЦПК України невірно вказав адресу суду, не надав доказів перебування його в закладі охорони здоров'я, не надав доказів звернення зі скаргами та заявами до вищих в порядку підлеглості органів і посадових осіб, а також не сплатив судовий збір з позовних вимог про стягнення моральної шкоди і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Оскільки, як вважав суддя, у встановлений ним строк, тобто до 15 червня 2006 року, ОСОБА_1 зазначені в ухвалі вказівки не виконав, ухвалою від 16 червня 2006 року позовна заява була повернута як неподана.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновком судді про те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки це суперечить матеріалам цієї позовної заяви та діючому процесуальному законодавству.

Так, не можна визнати правильним віднесення до недоліків позовної заяви невірну вказівку позивачем адреси суду та ненадання ним доказів, оскільки ст. 119 ЦПК України не містить таких вимог.

Крім того, суддя не врахував, що відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі, в ході якого суд, згідно зі ст. 130 ЦПК України, з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки їх подання, вирішує питання про витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, що також передбачено ст. 137 ЦПК України.

Також не можна визнати правильною і вимогу суду про сплату судового збору з вимоги про стягнення моральної шкоди, а також витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.

Вчиняючи зазначену процесуальну дію, суддя не звернув належної уваги на зміст позовної заяви, з якої вбачається, що вимоги про стягнення моральної шкоди випливають з трудового спору про стягнення заробітної плати. Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом у справах, в т. ч. про стягнення заробітної плати. Крім того, від сплати державного мита звільняються позивачі - за позовом про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, що передбачено ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

За таких обставин не має підстав вважати, що ОСОБА_1 при пред'явленні позову порушені вимоги ст. 119 ЦПК України.

Оскільки оскаржена ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, колегія суддів вважає, що її необхідно скасувати, а матеріали позовної заяви повернути до того ж суду для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2006 р. скасувати, а матеріали позовної заяви повернути до цього ж суду для розгляду по суті.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня їїпроголошення.